- •Суть сентименталізму як напрямку в літературі. Представники сентименталізму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Суть романтизму як напрямку в літературі. Представники романтизму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Суть символізму як напрямку в літературі і публіцистиці. Представники символізму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Літературна алегорія – визначення, публіцистичні ознаки, приклади.
- •Спільне та відмінне між літературою і публіцистикою (ілюстрація відповіді прикладами).
- •Тематика публіцистичних дискурсів слов’янського світу.
- •Ціннісні та вартісні завдання курсу «Слов’янський світ: література і публіцистика».
- •Літературні утопія та антиутопія – визначення, ознаки та зразки.
- •Позиція Єжи Єнджеєвича щодо слов’янського братерства у науковій повісті «Українські ночі або родовід генія».
- •Європейські революції і постать Тараса Шевченка у науковій есеїстиці Єжи Єнджеєвича. Див. Пит.1.
- •Особливості релігійно-містичної творчості Адама Міцкевича.
- •Месіанізм польської нації у літературно-публіцистичній творчості польських мислителів («Дзяди», «Ангеллі»).
- •Літературно-публіцистичні ознаки країн слов’янського середовища.
- •Польські Нобелівські лауреати та їх вартісні заслуги перед батьківщиною.
- •Журналістська та видавнича діяльність Єжи Гедройца.
- •Фундатори польського літературного романтизму.
- •Періодизація польської літературно-публіцистичної думки: взаємозв’язок та принципи розмежування.
- •1816Р. – Варшавський у-т
- •«Золоті» літературно-публіцистичні періоди в історії слов’янських держав: причини утвердження та особливості функціонування.
- •Особливості функціонування російського та південнослов’янського літературного символізму.
- •Тема України в прозово-поетичній спадщині польських мислителів.
- •Тема України на сторінках журналу «Культура» (Париж).
- •Світоглядна інтерпретація «трьох найдивніших слів» за Віславою Шимборською.
- •Есеїстка Віслави Шимборської.
- •Критика «глорифікації зради» Адамом Міцкевичем в праці Івана Франка «Поет зради».
- •Ґенеза чесько-українських культурних взаємозв’язків.
- •Публіцистика богемського культурного періоду в історії Чехії.
- •Фундатори панславізму у Чехії та їх головні праці.
- •Тарас Шевченко про Шафарика та Гуса.
- •Системоутворюючі чинники національної ідентичності за Іваном Франком («з гостювання у Празі»).
- •Ян Амос Коменський про три складові розвитку людського пізнання та шкільну систему.
- •«Лабіринт світу та рай серця»: характеристика жанру.
- •Педагогічні ідеї Яна Амоса Коменського та їх девальвація у постмодерному суспільстві.
- •Слов’янська взаємність у розумінні Яна Коллара.
- •Слов’янська взаємність у розумінні Івана Франка.
- •«Пупковість» націй: обґрунтування теорії Ернеста Гелнера.
- •Томаш Гарріг Масарик і Україна.
- •Кирило і Мефодій – основоположники слов’янських писемності та словесності (ретроспективний аспект).
- •Давні зразки апокрифічної болгарської літератури та її концептуальні завдання.
- •Ісіхазм як літературний та світоглядний напрямки.
- •Революційна журналістика в Болгарії: аналіз постатей.
- •Роман-епопея «Під ігом»: обґрунтування жанру.
- •Емігрантські мотиви творчості Христо Ботєва.
- •Особливості становлення літературознавчої болгаристики в Україні.
- •Болгарська публіцистика як форма протидії трьом Болгарським царствам.
- •Мотиви написання статті Христо Ботєва «Смішний плач» та її суспільні наслідки.
- •Болгарія та єврейське питання: феномен століття.
- •Болгарська етноцентризм: ненадійна толерантність.
- •Тематичне різноманіття публіцистики Світлани Алексієвич.
- •Знакові постаті білоруської літератури і публіцистики.
- •Особливості інтернаціональної дружби в публіцистиці білоруських авторів.
- •Тематика публіцистичних дискурсів російських літератури та публіцистики.
- •Представники, літературні надбання та вартісні ідеї центрів ранньої християнської публіцистики.
- •Мотиви творчості російських декабристів.
- •Російські Нобелівські лауреати та їх вартісні заслуги перед батьківщиною.
- •Поняття свободи у творчості Федора Достоєвського.
- •Формування напрямків в російській літературі: причини відсутності чітких меж.
- •Суть «матеріалістичної духовності» у розумінні Льва Толстого.
- •Публіцистичність творчості Дмитра Мережковського: прогностичний аспект.
- •«Грядущий Хам» у розумінні Дмитра Мережковського і тепер: порівняльний аспект.
- •Натуральна школа Гоголя-Белінського: літературні здобутки та причини розколу.
- •Християнські ідеї Федора Достоєвського та Льва Толстого: порівняльний аспект.
- •«П’яте Євангеліє» від Льва Толстого: ціннісний та вартісний мотиви.
- •Осягнення змісту російського історії о.Пушкіним та к.Рилєєвим.
- •Еволюція світогляду Віссаріона Белінського (аналіз літературних та критичних праць).
- •Концепт «зло – добро» у прозовій спадщині Федора Достоєвського.
- •Російська національна ідея та Україна.
- •Петровська епоха та її вплив на російське просвітництво.
- •Російський та європейський класицизм: головні ознаки та принципи розмежування.
- •Російські мотиви публіцистичної творчості Астольфа де Кюстіна.
- •Гаврило Державін та єврейське питання.
- •Головні риси творчості Федора Достоєвського.
- •Роман-епопея: характеристика жанру.
- •«Площинний» і «глибинний» типи свідомості у журналістиці.
- •Поема «Реквієм» - пам’ятник жертвам сталінського терору.
- •Інтернаціональні мотиви творчості Михайла Лермонтова.
- •Класифікація російського літературного процесу хх сторіччя.
- •Ісус Христос як вчитель морального закону в інтерпретації Льва Толстого.
- •Причини стражденного становища християнських народів за Львов Толстим.
- •Микола Карамзін про значення та джерела московського деспотизму.
- •«Історія держави Російської» Миколи Карамзіна: ціннісний та вартісний аспекти.
- •Російський імперський менталітет: ґенеза та сучасний стан.
- •Російська дисидентська думка хх сторіччя: постаті, концепції, результат.
- •Трагедія поколінь у творчості Олександра Блока.
- •Трансформація світоглядних орієнтацій Олександра Солженіцина.
- •Особливості символізму у поетичній спадщині Олександра Блока.
Осягнення змісту російського історії о.Пушкіним та к.Рилєєвим.
Зв'язок зі своєю природою, осягнення себе в ній і через неї висловлюють не тільки і не стільки випадкові умонастрої поета, а є глибинним осмисленням духовної атмосфери, російської національного менталітету, який Пушкін зміг оформити, матеріалізувати в своїй творчості, довести до кожного. Тема історичного минулого батьківщини завжди хвилювала Пушкіна, як поета, так і прозаїка. Їм були створені такий добутки, як «Пісня про віщого Олега», «Бородінська річниця», «Полтава», «Мідний вершник», «Борис Годунов», «Історія Пугачевского бунту» і, звичайно ж, «Капітанська дочка». Всі ці добутки описують різні історичні події, різні історичні епохи: починаючи з напівлегендарних подій, описаних у давньоруському пам’ятнику «Повість минулих літ», закінчуючи зовсім ще свіжими в пам’яті поета і його сучасників подіями Вітчизняної війни 1812 року.
Поэт і у суспільстві у творчості Пушкіна та Рилєєва План Російська література ХІХ століття і його зв'язку з громадським рухом. Народність і патріотизм – характерні риси російської літератури. Вплив війни 1812 року в російську літературу. Цивільний романтизм – одне з чільних напрямів русскойлитературы першої чверті ХІХ століття. Освіта таємних товариств та літературний процес. Громадянськість поезії Рилєєва. Доля Рилєєва. Погляди Рилєєва на завдання мистецтва (поет як борець, мистецтво як трибуна агітатора).
Еволюція світогляду Віссаріона Белінського (аналіз літературних та критичних праць).
Концепт «зло – добро» у прозовій спадщині Федора Достоєвського.
Добро не віддільне від зла, життя – від смерті, як світло не відокремимо від тіні, що він відкидає. Філософська свідомість є не що тільки пізнає, але й інтимно-особистісне, співпереживаюча і співчуваюча свідомість. Головний філософське питання роману Достоєвського “Злочин і кара” – межі добра і зла. Письменник прагне визначити ці поняття й показати їхню взаємодію в суспільстві і в окрему людину. Але всі злочини Раскольников здійснює заради добра. Виникає парадоксальна ідея: в основу покладено зла добро. Добро і зло борються в душі Раскольникова. Зло, доведене до краю, зближує його з Свідрігайловим, добро, доведене до самопожертви, ріднить його з Сонею Мармеладової.
Російська національна ідея та Україна.
Третій Рим-політ.-релігійна конц. 16 ст., яка мала на меті підкріпити легітимність претензій Москви на Візантію і її спадщину. Ідеолог поняття – Філософей. Феофан Прокопович – перший укр. мислитель, який вибудував для Росії імперську міфологію.
Дискурс віри в російській імперії.
Церковні угрупування: грекофільське(старомосковське) – засновник Епіофаній Славенецький: Тільки віра як джерело існування. Західницьке – (латинське) – засн. білорус. Симон Потоцький: «поєднання віри з розумом».Протопоп Аввакум – ідеолог розколу у рос. прав.ц-ві
Петровська епоха та її вплив на російське просвітництво.
перша чверть 18 ст. – епоха, яка намаг. встановити відносини з Європою. початком єпохи рос. просв. послужили реформи Петра І. 1702 – постановка п»єси «Действие о семи великих науках» 7 осн.наук стародавнього світу: геометрія, арифметика, риторика, граматика, астрономія музика, діалектика. Ознаки: відмова від середньов. церк. ідеології – відмова від сліпої віри, панування наївного раціоналізму, пропагування тотального просвітництва, зародження гуманістичної віри в людину – людина є героєм.