2. Особливості інтернаціональної дружби в публіцистиці білоруських авторів.

3. Воєнна тематика у творчості Василя Бикова. Василь Биков - сімнадцятирічний учасник війни, письменник, розмірковуютьу своїх творах про людину, про його поведінку на війні, про борг ічесті.

У творах Бикова мало батальних сцен, ефектних історичнихподій, але зате йому вдається з приголомшливою глибиною передати відчуттярядового солдата на великій війні. На прикладі найбільш стратегічнонезначних ситуацій автор дає відповіді на складні питання війни.

Проблема морального вибору героя на війні характерна для всьоготворчості В. Бикова. Ця проблема ставиться практично у всіх йогоповістях: "Альпійська балада", "Обеліск", "Сотников" та інших. У повісті

Бикова "Сотников" підкреслено, загострена проблема справжнього і уявногогероїзму, яка становить суть сюжетної колізії твору. Письменникдає художнє дослідження моральних основ людської поведінки вїх соціальної та ідеологічної зумовленості.

Василь Биков будує сюжети тільки на драматичних моментах війнимісцевого, як кажуть, значення за участю простих солдатів. Крок за кроком,аналізуючи мотиви поведінки солдатів в екстремальних ситуаціях, письменникдокопуватися до глибин психологічних станів і переживань своїхгероїв. Ця риса прози Бикова вирізняє і його ранні роботи: «Третяракета »,« Пастка »,« Мертвим не боляче »та інші.

2. Тема війни в літературній спадщині народів слов’янського світу.

3. Специфіка літературного постмодернізму: ціннісний та вартісний аспекти. Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. культ незалежної особистості;потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;

запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;

як правило, у постмодерному творі присутній образ оповідача;

іронічність та пародійність.

2. Світоглядний білоруський маргіналізм: особливості функціонування та перспективи. Марґінали – це люди, які живуть осторонь від громадської, культурної, національної та політичної свідомости. Вони існують у будь-якому суспільстві, однак значне збільшення кількости марґіналів та марґінальних груп є особливою ознакою перехідних суспільств. Для всіх марґінальних груп, що виникли в таких умовах, природнім процесом є рух назад – до звичних традиційних стереотипів недалекого минулого, до зручних способів мислення й мітологем. Соціальний глухий кут – це справжнє майбутнє марґінальної свідомости, яка базується на цінностях хоч і несправжнього, але “світлого” чи раптом “посвітлілого” минулого. Совєцьке минуле – “втрачений рай” для “білорусів” Для постсовєцького або постслов’янського простору поява марґінальности є досить типовою, однак ми насмілимося стверджувати, що з усіх постсовєцьких країн саме для Білорусі вивчення цього явища є найлегшим. По-перше, через велику кількість марґіналів та марґінальних груп, а по-друге, через те, що деякі чинники совєцького трибу життя діяли в Білорусі у найбільш чистому вигляді, а наслідки суспільних реформ виявилися мінімальними.

3. Янка Купала та Україна. Я́нка Купа́ла (справжнє ім'я Іва́н Доміні́кович Луце́вич) (7 липня 1882 — 28 червня 1942) — класик білоруської літератури, поет, драматург, публіцист, видатний діяч білоруського Відродження початку XX століття. Академік Національної академії наук України (1929), Академії наук Білоруської РСР (1928).

Вплив України на творчість поета

Янка Купала неодноразово висловлював захоплення українською літературою і зокрема Тарасом Шевченком. У 1928 він писав у автобіографії: «Українську літературу я люблю… З українських поетів більше за всіх, безумовно, люблю Шевченка». До кращих творів Янки Купали належать вірші: «Пам'яті Т.Шевченка» (25 лютого 1909) та «Пам'яті Шевченка» (1909), й поема «Тарасова доля» (1939).

Янка Купала був активним популяризатором творчості Шевченка серед білоруського народу. Він переклав білоруською мовою кілька його віршів. 1911 у Вільно опублікований (до 50-річчя з дня смерті Тараса Шевченка) окремою книгою за редакцією Янки Купали зроблений Ф.Чернишевичем переклад поеми «Катерина».

У травні 1939 року Янка Купала та Якуб Колас беруть участь в ювілейному Пленумі Спілки письменників СРСР, присвяченому 125-річчю від дня народження Тараса Шевченка, виступають із доповідями. 7 травня 1939 року Янка Купала відвідує могилу Тараса Шевченка. Під час виступу у Каневі, Янка Купала прочитав свій переклад «Заповіту». Цього року під редакцією Янки Купали і Якуба Коласа виходить «Кобзар» у перекладі білоруською мовою.

РОСІЯ