11. Особливості становлення літературознавчої болгаристики в Україні.

Літературознавча болгаристика хронологічно окресленого в дисертації періоду розвивалась у різноманітних формах. Найпродуктивнішими спершу були інформативні огляди культурно-мистецького життя Болгарії та розробки лекційних університетських курсів із проблем болгарської літератури, які згодом переростали у перші аналітичні дослідження й теоретичні праці у галузі порівняльного вивчення українсько-болгарського літературного процесу. У доробку цих учених – численні дослідження давньоболгарських текстів, народнопоетичних творів, переклади художньої літератури епохи болгарського національного Відродження. Вивчаючи специфіку болгарської літератури, українські вчені водночас створювали цілісне уявлення про культуру Болгарії, виявляли роль культури у боротьбі за народні ідеали.

12. Болгарська публіцистика як форма протидії трьом Болгарським царствам.

Перше Булгарське царство — слов'яно-болгарська держава на півночі Балканського півострова, що існувало у період з 681 до1018 р. (Симеон, Борис, Петро)

Почалася епоха Другого Болгарського царства (1187—1396 рр.), яка тривала до втрати державності. У цей період розбудова Болгарії як одної із міцних держав у Ватіканському регіоні супроводжується зростанням значення і впливу на творення культури міста, формуванням власних художніх шкіл. Цитадель була визначальним архітектурним осередком в умовах збереження безпеки й захисту, укріплення болгарських міст.

( 6ст. під Османською імперією)

Третє Болгарське царство (болг. Трета българска държава) - колишня Болгарська держава, існувавша від проголошення незалежності в 1908 році до скасування монархії в 1946 році. Конституційна монархія(Тирновська конституція 1879 з поправками). Глава держави - ​​цар. Царююча династія -Саксен-Кобург-Готська. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності царя.

13. Мотиви написання статті Христо Ботєва «Смішний плач» та її суспільні наслідки.

мученики є

і в р е в о люц і ї, я ка х о че «зробити з бродяги громадянина »;

вони є і б у д у ть у с о ц і а л і з м у, що п р а г не «зробити з людини

б і л ьш а н іж с и на б о ж о го й громадянина, — не ідеалом, а

с п р а в ж н ь ою люд и н ою, і с аме : а к, щоб мі с то з а л е ж а ло

від неї, а не людина від міста». Х р и с т и я н с т в о, революція

і с о ц і а л і зм — м о н а р х і я, к о н с т и т у ц ія і р е с п у б л і к а, — це

ті факти й е п о хи і с торичні, які з аперечува тиме х і ба л ише

той р о з ум, що не визнає прогре су людс тва.

К о м у н і с ти — му ч е н и к и, бо не з а соби важливі в їх

боротьбі за с в о б о д у, а ідеї цієї боротьби

14. Болгарія та єврейське питання: феномен століття.

Опір Голокосту здійснювали і болгари. Болгарія у той час була союзником Німеччини. Незважаючи на це, комуністи, громадські діячі, члени парламенту, священники православної церкви на чолі з патріархом встали на захист євреїв—громадян Болгарії. Цар Борис II неодноразово противився відправленню євреїв до таборів. В результаті вдалося врятувати біля 50 000 євреїв, які були вислані зі столиці у провінцію, де їх переховували.