11. Форми і види зайнятості населення.

Класифікація форм зайнятості населення:

• За формами організації робочого часу:    повна зайнятість – це зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка приносить дохід в нормальних для конкретного регіону розмірах;    неповна зайнятість – це зайнятість певної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю.

• За статусом діяльності:    первинна зайнятiсть — це зайнятість за основним мiсцем роботи, тобто там, де знаходиться трудова книжка особи;    вторинна зайнятiсть — це зайнятiсть додаткова, на iншому пiдприємствi або нерегламентована.

• За характером організації робочих місць та робочого часу:    стандартна зайнятість, яка характеризується роботою у виробничому приміщенні роботодавця; стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року; наявністю стабільного робочого місця;    нестандартна зайнятість не відповідає стандартним типовим правилам і потребує спеціального правового регулювання.

• За стабільністю трудової діяльності:    постійна зайнятість, яка відзначається відносною стабільністю місця роботи;    тимчасова зайнятість, яка пов’язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером роботи.

• За формами правового регулювання:    нелегальна зайнятість (тіньовий ринок праці) – діяльність громадян не регламентується жодними державними документами;    легальна зайнятість забезпечення місцем роботи відповідно до нормативно-правових норм про працю.

Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:

• характер діяльності;

• соціальна належність;

• галузева належність;

• територіальна належність;

• рівень урбанізації;

• професійно-кваліфікаційний рівень;

• статева належність;

• віковий рівень;

• вид власності.

Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день.

Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику частку населення.

12. Державне регулювання зайнятості населення.

Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. 

Державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких принципах:

забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;

сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць;

координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;

забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.

Основи соціального захисту населення в сфері трудових відносин закладені в Конституції України і в законі України „Про зайнятість населення”.

Державні гарантії зайнятості населення в Україні:

а) добровільність праці і вибору виду діяльності;

б) захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи;

в) безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних потреб;

г) виплата вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи;

д) безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах;

е) виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку.

Крім того, Законом України „Про зайнятість населення” передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:

а) жінкам, які мають дітей віком до 6 років;

б) одиноким матерям з дітьми до 14 років;

в) молоді, яка закінчила освіту;

г) особам передпенсійного віку;

д) особам, звільненим після відбуття покарання.

Важливим провідником державної політики на ринку праці є Державна служба зайнятості, яка аналізує і прогнозує стан ринку праці, здійснює допомогу по працевлащ=штування безробітних, перепідготовку працівників, веде облік вільних робочих місць і громадян.