
- •1. "Економіка праці" як наука, її завдання.
- •2. Трудові ресурси, їх структура.
- •3. Економічно-активне і економічно неактивне населення
- •4. Поняття трудового потенціалу суспільства
- •9. Елементи ринку праці. Особливості товару «праця».
- •10. Поняття зайнятості і зайнятого населення.
- •11. Форми і види зайнятості населення.
- •12. Державне регулювання зайнятості населення.
- •13. Сутність безробіття, його види.
- •14. Причини і наслідки безробіття.
- •15. Показники визначення рівня безробіття. Закон Оукена.
- •16. Цілі та напрями організації праці.
- •17. Поділ праці. Види поділу праці на підприємстві.
- •18. Умови праці, що впливають на працездатність робітників.
- •20. Регламентовані і нерегламентовані простої і перерви, причини виникнення.
- •21. Методи вивчення затрат робочого часу
- •22.Види норм праці. Їх розрахунок
- •24. Сутність заробітної плати, її функції та принципи встановлення.
- •25.Погодинна форма заробітної плати
- •26. Відрядна форма заробітної плати. Пряма і непряма відрядна.
- •27. Відрядно-преміальна та відрядно-прогресивна форма визначення заробітку.
- •28. Акордна заробітна плата, сфери її застосування.
- •29. Тарифна система оплати праці.
- •30.Безтарифна система оплати праці
- •31. Державне регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
- •32. Види доходів і витрат населення. Показники розподілу доходів.
- •33. Рівень життя населення, індекс вартості життя.
- •33. Рівень життя населення, індекс вартості життя.
- •Суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •Типи соціально-трудових відносин.
- •37. Сутнiсть монiторингу соц-труд сфери I його концептуальні положення
11. Форми і види зайнятості населення.
Класифікація форм зайнятості населення:
За формами організації робочого часу: повна зайнятість – це зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка приносить дохід в нормальних для конкретного регіону розмірах; неповна зайнятість – це зайнятість певної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю.
За статусом діяльності: первинна зайнятiсть — це зайнятість за основним мiсцем роботи, тобто там, де знаходиться трудова книжка особи; вторинна зайнятiсть — це зайнятiсть додаткова, на iншому пiдприємствi або нерегламентована.
За характером організації робочих місць та робочого часу: стандартна зайнятість, яка характеризується роботою у виробничому приміщенні роботодавця; стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року; наявністю стабільного робочого місця; нестандартна зайнятість не відповідає стандартним типовим правилам і потребує спеціального правового регулювання.
За стабільністю трудової діяльності: постійна зайнятість, яка відзначається відносною стабільністю місця роботи; тимчасова зайнятість, яка пов’язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером роботи.
За формами правового регулювання: нелегальна зайнятість (тіньовий ринок праці) – діяльність громадян не регламентується жодними державними документами; легальна зайнятість забезпечення місцем роботи відповідно до нормативно-правових норм про працю.
Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:
• характер діяльності;
• соціальна належність;
• галузева належність;
• територіальна належність;
• рівень урбанізації;
• професійно-кваліфікаційний рівень;
• статева належність;
• віковий рівень;
• вид власності.
Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день.
Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику частку населення.
12. Державне регулювання зайнятості населення.
Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню.
Державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких принципах:
забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;
сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць;
координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;
забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.
Основи соціального захисту населення в сфері трудових відносин закладені в Конституції України і в законі України „Про зайнятість населення”.
Державні гарантії зайнятості населення в Україні:
а) добровільність праці і вибору виду діяльності;
б) захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи;
в) безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних потреб;
г) виплата вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи;
д) безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах;
е) виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку.
Крім того, Законом України „Про зайнятість населення” передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:
а) жінкам, які мають дітей віком до 6 років;
б) одиноким матерям з дітьми до 14 років;
в) молоді, яка закінчила освіту;
г) особам передпенсійного віку;
д) особам, звільненим після відбуття покарання.
Важливим провідником державної політики на ринку праці є Державна служба зайнятості, яка аналізує і прогнозує стан ринку праці, здійснює допомогу по працевлащ=штування безробітних, перепідготовку працівників, веде облік вільних робочих місць і громадян.