- •1. "Економіка праці" як наука, її завдання.
- •2. Трудові ресурси, їх структура.
- •3. Економічно-активне і економічно неактивне населення
- •4. Поняття трудового потенціалу суспільства
- •9. Елементи ринку праці. Особливості товару «праця».
- •10. Поняття зайнятості і зайнятого населення.
- •11. Форми і види зайнятості населення.
- •12. Державне регулювання зайнятості населення.
- •13. Сутність безробіття, його види.
- •14. Причини і наслідки безробіття.
- •15. Показники визначення рівня безробіття. Закон Оукена.
- •16. Цілі та напрями організації праці.
- •17. Поділ праці. Види поділу праці на підприємстві.
- •18. Умови праці, що впливають на працездатність робітників.
- •20. Регламентовані і нерегламентовані простої і перерви, причини виникнення.
- •21. Методи вивчення затрат робочого часу
- •22.Види норм праці. Їх розрахунок
- •24. Сутність заробітної плати, її функції та принципи встановлення.
- •25.Погодинна форма заробітної плати
- •26. Відрядна форма заробітної плати. Пряма і непряма відрядна.
- •27. Відрядно-преміальна та відрядно-прогресивна форма визначення заробітку.
- •28. Акордна заробітна плата, сфери її застосування.
- •29. Тарифна система оплати праці.
- •30.Безтарифна система оплати праці
- •31. Державне регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
- •32. Види доходів і витрат населення. Показники розподілу доходів.
- •33. Рівень життя населення, індекс вартості життя.
- •33. Рівень життя населення, індекс вартості життя.
- •Суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •Типи соціально-трудових відносин.
- •37. Сутнiсть монiторингу соц-труд сфери I його концептуальні положення
31. Державне регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
Система регулювання заробітної плати в Україні складається з чотирьох підсистем: державного регулювання; договірного регулювання; ринкового регулювання; регулювання зарплат на підприємствах, установах і організаціях. Таке відокремлення цих підсистем мотивується тим, що вони є відносно самостійними. Державне регулювання оплати праці є системою визначення правил, процедур, нормативів, норм і гарантій в оплаті праці на основі ухвалення певних законодавчих і нормативних актів та контролю за їх дотриманням органами влади. Головною метою державного регулювання оплати праці Є створення необхідних умов для забезпечення виконання заробітною платою усіх притаманних їй основних функцій (відтворювальної, мотивуючої, стимулюючої, регулюючої та соціальної), а також стримування необґрунтованого зростання заробітної плати, не пов'язаного з обсягами виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг).
Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:
- вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;
- загального рівня середньої заробітної плати;
- продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.
Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.
Розмір мінімальної заробітної плати може переглядатися при внесенні змін до закону про Державний бюджет України залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.
32. Види доходів і витрат населення. Показники розподілу доходів.
Доходи населення включають обсяг нарахованих в грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансфертів.
Заробітна плата є первинним доходом домашніх господарств, який включає винагороду у грошовій або натуральній формі, що повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за роботу, виконану у звітному періоді.
Прибуток та змішаний доход - це доход, який одержується фізичними особами в результаті виробничої діяльності за виключенням витрат, пов`язаних із її здійсненням.
Доход від власності - це первинний доход, який одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, майнових прав і т.д.) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. Він включає: дивіденди, відсотки від акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок та майна; доходи населення від власності на землю; проценти за вкладами, отримані від банків фізичними особами.
Соціальні допомоги є одним з основних видів поточних трансфертів, які домашні господарства одержують у грошовій формі для забезпечення потреб, що виникли у зв’язку з певними подіями або обставинами (наприклад, хворобою, безробіттям, виходом на пенсію, житловими умовами, одержанням освіти або сімейними обставинами).
Інші одержані поточні трансферти включають поточні виплати населенню в грошовій формі (крім соціальних допомог): страхові відшкодування, виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам, компенсації тощо.
Соціальні трансферти в натуральній формі визначаються вартістю товарів та послуг, які надаються домашнім господарствам безкоштовно або за економічно незначущими цінами органами загального державного управління і некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ).
Витрати населення включають: витрати на придбання товарів та послуг; сплачений доход від власності; поточні податки на доходи, майно тощо та інші поточні трансферти
Витрати на придбання товарів та послуг є основним видом витрат населення та визначаються як вартість продукції, що:
- придбана населенням за рахунок власних коштів;
- одержана в натуральній формі в результаті підприємницької діяльності;
- отримана у вигляді соціальних трансфертів в натурі від органів державного управління і НКОДГ.
Поточні податки на доходи, майно тощо відносяться до складу основних видів поточних трансфертів. Це податки, які регулярно сплачуються домашніми господарствами після отримання прибутку та інших доходів у зв’язку з володінням майном тощо.
Поточні трансферти включають також внески населення на соціальне страхування. До них відносяться платежі до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які визначаються, виходячи із встановленого законодавством відсотку утримань із суми нарахованої заробітної плати.
Інші сплачені поточні трансферти включають страхові платежі, перекази, штрафи, членські внески у громадські організації тощо.
Показники розподілу доходів.
Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти в натуральній формі. Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. Сукупний дохід охоплює всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на особисте (домашнє) споживання. Грошові і сукупні доходи поділяються на загальні і чисті.
Загальні містять усі надходження, і розраховуються до сплати податків і обов’язкових платежів.
Чисті доходи населення — це результат перерозподільних процесів. Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів.
Чисті доходи коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів.
До скоригованих чистих доходів відносять чисті доходи і сальдо натуральних трансфертів.
До доходів населення також належать кошти, які взяті у нього в борг.
Кінцеві доходи включають скориговані чисті доходи і чисті борги населенню.
Відношення суми кінцевих доходів до чисельності населення являє собою середньодушовий грошовий дохід.
