5. Води
Температура і солоність вод. Найбільш теплі води – в екваторіальних, субекваторіальних і тропічних широтах. Наприклад, в Гвінейській затоці температура вод не знижується нижче +260С. На північ і на південь йде зниження температури води, але в південній півкулі океан холодніший, ніж у північній. Найбільша солоність вод (37,5 ‰) відмічається в субтропічних і тропічних широтах, де переважають області високого атмосферного тиску з ясною і жаркою погодою. В екваторіальних широтах солоність вод знижується до 34 ‰, у прибережних водах Антарктиди із-за опріснення вод від танення криги – до 33 ‰. А найменша солоність вод (18-19 ‰) відмічена в пригирлових районах великих річок (Міссісіпі, Амазонки, Ла-Плати, Конго).
Льодовий покрив. Льодоутворення в Атлантичному океані відбувається в приантарктичних водах, в Гренландському морі і морі Баффіна. Плавучі льоди в північній півкулі досягають в липні 400 пн. ш., в південній – 30 0 пд. ш., а південніше 550 пд. ш. плавучі льоди поширені протягом всього року.
Поверхневі течії. В тропічних широтах пасати формують могутні потоки теплих вод, створюючи Північну і Південну Пасатні течії. Північна Пасатна течія роздвоюється біля Малих Антильських островів. Північна гілка утворює теплу Антильську течію, південна вливається в Карибське море, проходить його і через Юкатанська протоку вливається в Мексиканську затоку, виходить через Флоридську протоку, створюючи стічну Флоридську течію. Остання і дає початок славнозвісному Гольфстріму. Гольфстрім йде вздовж східного узбережжя Північної Америки. На 400 пн. ш., внаслідок впливу західних вітрів і сили Коріоліса, Гольфстрім набуває східного, а потім північно-східного напряму і отримує назву Північноатлантичної течії. Остання проходить повз Ісландію і Великобританію і вливається в Північний Льодовитий океан, що в значній мірі пом’якшує клімат в Європейському секторі Арктики. Північний Льодовитий океан, в свою чергу, живить північну частину Атлантики трьома могутніми потоками холодних вод – Східно-Гренландською, Лабрадорською і Канарською течіями.
Південна Пасатна течія роздвоюється біля берегів Південної Америки на дві гілки. Північна гілка формує Гвіанську течію, яка вливається в Карибське море і разом з Антильською формує стічну Флоридську течію. Південна гілка утворює теплу Бразильську течію, яка обігріваю південно-східне узбережжя Південної Америки.
Течія Західних Вітрів утворює біля південних узбереж Південної Америки і Африки два розгалуження. Одне з них формує холодну Фолклендську течію, яка направляється на північ вздовж південно-східного узбережжя Південної Америки на зустріч з теплою Бразильською течією і чинить помітний охолоджуючий вплив на клімат Патагонського плато. Друге розгалуження формує біля південно-західного узбережжя холодну Бенгельську течію, яка як і Фолклендська течія спрямована на північ і охолоджує африканське узбережжя, формуючи разом з Південноатлантичним максимумом холодну берегову пустелю Наміб.
28 лютого 2005 р. Лекція з навчального курсу “Фізична географія материків і океанів” доцента Міхелі С.В.