16. Водосховища і ставки. Основні типи водосховищ

До водосховищ належать водоймища з регульованою корисною місткістю більш як 1 млн. м .

Роль і значення водосховищ у структурі ландшафтної сфери Землі щороку зростатимуть, що визначається щораз більшими запитами людства у воді. Призначення і господарське використання водосховищ дуже різноманітне. Фортунатов (1970) розрізняє за значенням і господарським використанням такі основні типи водосховищ:

1) з обслуговування водопостачання;

2) з обслуговування потреб сільського господарства;

3) створені для вироблення електроенергії;

4) з обслуговування водного транспорту і лісосплаву;

5) створювані для захисту від повені;

6) створювані для рибного господарства;

7) з обслуговування рекреаційних потреб населення

У розвитку водосховищ, як і в інших антропогенних неоландшафтів, добре простежуються рання і зріла стадії.

На ранній, нестійкій стадії, що охоплює на великих водосховищах два-чотири десятиліття, спостерігається вкрай активний перебіг геоморфологічних процесів у береговій смузі і мілководді. Відбувається формування берегів з прибережними мілинами і дна з профілем стійкої рівноваги.

Великою динамічністю характеризуються в цей час біологічні процеси. Відбувається перебудова фітопланктону. Як виявили спостереження, він стає одноманітнішим, замість діатомових водоростей у літній час переважають синьо-зелені. Повсюдно поширене "цвітіння" молодих водосховищ - масовий розвиток синьо-зелених водоростей, пов'язаний з високою біологічною активністю фунтів затоплюваних територій

На ранній стадії впродовж перших 10-20 років на мілководді відбувається становлення нових угруповань гідрофільної вищої рослинності. За короткий період спостерігається ціла низка змін рослинності, неоднакової в різних географічних умовах.

Докорінної перебудови зазнає тваринний світ, зокрема іхтіофауна. Для неї встановлено два етапи формування: на першому з них спостерігається переважання хижих і скороспілих видів риб, на другому - зниження чисельності хижих риб і різке посилення ролі бентофагів.

С. На зрілій, стійкій стадії відбувається спокійний, еволюційний розвиток водосховищ. Різко слабшають геоморфологічні процеси закінчується формування берегів і ложа водосховища, формуються стійкі угруповання рослинності, стабілізується тваринний світ. Водосховища набувають ознак, багато в чому схожих зі своїми природними аналогами -озерами.

Є у водосховищ ще одна суттєва особливість, що відрізняє їх і в зрілу стадію розвитку від озер. Це висока річна і внутрішньорічна амплітуда рівнів води, що перевершує таку в озерах.

Коливання рівня призводять до формування у водосховищ широкої зони тимчасового затоплення і осушення, що досягає площі в кілька тисяч квадратних кілометрів. На її території виникають своєрідні земноводні ландшафти, що мають підвищену динамічність усіх своїх компонентів. Повсюдного поширення тут набувають низинно-болотяні комплекси.

Виняткова роль в еволюції водосховищ і ставків належить процесам замулювання. Висока інтенсивність їх — найважливіша межа, що відрізняє водосховища від озер. Щоб ставок і водосховище могли існувати довго, потрібно періодично їх очищувати

Достатньо інтенсивно відбувається замулювання ставків у лісостеповій і степовій зонах.

Кожне водосховище — єдиний ландшафтний комплекс з властивою йому водною масою, особливостями мікроклімату, морфології берегів і дна, з характерними для нього процесами замулювання і заростання.

Водночас водосховище — це вкрай складний ландшафтний комплекс, що потребує розчленовування на простіші складники.