Блок 1

1. Основні завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування в/о в Україні. (3)

2. Предмет і основні категорії психології вищої школи. (4)

3. Зв’язок психології вищої школи з іншими науками. (5)

4. Методологія, принципи та методи психологічного дослідження. (6)

5. Психологічна характеристика студентства. (7)

6. Суперечливості та кризи студентського віку. (8)

7. Адаптація студентства до навчання у в/ш, її види та умови ефективності. (9)

8. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця. (11)

9. Психологічні особливості студентської групи та її структура. (12)

10. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера. (13)

11. Психологічні засади управління навчальним процесом у в/ш. (14)

12. Психологічні особливості розвивального навчання у в/ш. (16)

13. Проблемне навчання та психологічне обґрунтування його ефективного застосування у вищих навчальних закладах. (18)

14. Пошуково-дослідницький характер навчальної діяльності студентів. (19)

15. Проблеми потреб і мотивів особистості студента та їх формування у навчально-виховному процесі.(20)

16. Психологічні особливості провідної діяльності студентів.(21)

17. Вплив навчальної діяльності на формування особистості студентів.(22)

18. Особливості формування професійної самосвідомості студентів.(24)

19. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.(25)

20. Навчальна активність студентів: сутність, психологічні особливості.(27)

21. Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи запобігання та стратегії вирішення.(29)

22. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача.(31)

23. Завдання і зміст діяльності викладача вищої школи.(32)

24. Умови розвитку творчих засад у діяльності викладача вищої школи.(34)

25. Соціально-психологічні особливості готовності випускників вищої школи до практичної професійної діяльності.(36)

Блок 2

1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи, категоріальний апарат, місце в системі педагогічних наук.(37)

2. Характеристика в/о України початку третього тисячоліття.(39)

3.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи.(40)

4 Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача.(42)

5.Особливості розвитку вищих навчальних закладів України. (43)

6 Система освіти України, її структура, особливості управління.(44)

7. Принципи діяльності освітніх закладів.(45)

8. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність.(46)

9. Загальні закономірності навчального процесу.(47)

10. Принципи навчання у в/ш.(48)

11. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання у в/ш.(49)

12. Традиційні та інноваційні методи навчання у в/ш.(50)

13. Лекція у системі підготовки фахівців.(52)

14. Організація та проведення семінарів. (53)

15. Практичні та лабораторні заняття у ВНЗ.(54)

16. Особливості індивідуальних занять, консультацій.(55)

17. Організація контролю знань студентів.(56)

18. Дистанційне навчання.(57)

19. Контроль навчальної діяльності студентів.(58)

20. Принципи, види та функції педагогічного управління(59)

21. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління.(60)

22.Умови згуртування та розвитку студентської групи.(61)

23. Педагогічні засади студентського самоврядування.(62)

Блок 3

1. Психолого-педагогічна модель особистості фахівця з в/о.(64)

2. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з в/о.(65)

3. Чинники і механізми формування моральних якостей студентів.(67)

4. Психологічні особливості наукової діяльності.(69)

5. Передумови ефективності діяльності викладача.(69)

6. Шляхи формування пед. майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.(70)

7. Умови згуртування та розвитку студентської групи.(72)

8. Професійно-педагогічне спілкування у в/ш(73)

9. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).(75)

10.Управління навчально-професійною діяльністю студентів(76)

11. Професійна імпровізації в науково-педагогічній діяльності.(77)

12. Педагогічна етика викладача.(78)

13. Причини неуспішності студентів та шляхи її усунення.(80)

14.Психолого-педагогічні собливості групового та індивідуального навчання у в/ш.(80)

15. Педагогічна майстерність як комплекс властивостей особистості викладача.(82)

16. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії.(83)

17.Педагогічна ситуація як головна структурна одиниця комунікативної діяльності викладача.(84)

18. Вербальна та невербальна комунікація викладача.(85)

19. Формування стилю педагогічного спілкування.(86)

20.Адаптація студента до навчання у в/ш.(88)

21.Структура виховного процесу.(89)

22.Мета і зміст національного виховання студентської молоді.(91)

23.Зміст, напрями, форми і методи виховної роботи зі студентами.(92)

24. Особливості роботи куратора студентської групи.(93)

25.Позааудиторна робота з студентами.(94)

Блок 1

1.Основні завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування в/о в Україні.

Психологія вищої школи як наукова і прикладна галузь розв’язує низку практичних і стратегічних завдань.

До найважливіших практичних завдань психології вищої школи в період реформування в/о в Україні належать:

- розробка наукової, психолого-методичної бази для контролю за процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їх особистісним зростанням і професійним становленням, зокрема в умовах кредитно-модульної системи навчання;

- обґрунтування оптимальних форм навчально-професійної діяльності та спілкування студентів, які сприяють засвоєнню ними всього розмаїття професійних функцій і важливих соціальних ролей;

- розробка особистісно-орієнтованих технологій навчання студентів, психологічне обґрунтування інноваційних дидактичних проектів і педагогічних експериментів у в/ш;

- пошук ефективних шляхів забезпечення фундаментальної психологічної підготовки студентів, підвищення рівня їх загальної культури та психологічної компетенції як передумови демократизації, гуманітаризації та гуманізації освіти;

- надання психологічної допомоги та підтримки всім учасникам педагогічного процесу, особливо в періоди особистісних криз і професійного самоствердження.

Стратегічні завдання реформування вищої освіти:

- перехід до гнучкої, динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, яка дасть змогу задовольняти потреби і можливості особистості у здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівнів за бажаним напрямом відповідно до її здібностей;

- формування мережі вищих навчальних закладів, яка за освітніми та кваліфікаційними рівнями, типами навчальних закладів, формами і термінами навчання, джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожного регіону і держави в цілому;

- підвищення освітнього і культурного рівня суспільства;

- піднесення в/о України на рівень досягнень розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

2.Предмет і основні категорії психології вищої школи.

Об’єктом психологічної науки є соціальні суб’єкти, їх діяльність, зв’язки і відношення.

Предметом дослідження є особистість викладача та студента в їх розвивальній, педагогічній взаємодії. Вона досліджує роль «особистісного чинника» при впровадженні інноваційних технологій навчання і виховання у ВНЗ, психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої освіти.

Психологія вищої школи вивчає закономірності функціонування психіки студента як суб’єкта навчально-професійної діяльності та закономірності науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психологічні особливості професійно-педагогічного спілкування та взаємин викладачів і студентів.

Основні змістовні аспекти поняття освіта: 1. освіта як цінність, 2. освіта як система, 3. освіта як результат.

Мета освіти – це виховання довіри до динамічних знань, формування уміння вчтися і переучуватися, усвідомлювати потребу в розвитку свого творчого потенціалу, у звязку з цим професіоналізм повинен поєднуватися із відповідальністю перед ним.

Основними категоріями психології вищої школи є навчання, розвиток, виховання в єдності та взаємозв’язку, що визначається загальним поняттям едукація. Едукація – це термін яким позначається процесуальний компонент освіти у його триєдності. Потреба апровадження цього терміна і поняття зумовлена тим, що досі вживаний термін «навчально-виховний процес» не вказує на його природну триєдність і фактично «приховує», найактуальніший на сьогодні аспект розвиток студента.