26. Проблеми соціального життя українського суспільства в полемічній літературі кінця хvi — першої половини XVII ст. Христофор Філалет.

Наприкінці XVI ст. на Україні бурхливо розвивався новий тип письменства — полемічна література. Українські полемісти вступали в ідеологічний бій з католицькою церквою, наступ якої на український народ, його релігію, права й мову особливо посилився після Люблінської унії 1569 р., а в часи підготовки і запровадження церковної Брестської унії 1596 р. досяг кульмінації. Протягом останньої чверті XVI — першої половини XVII ст. було створено цілий ряд різних за жанрами літературних пам'яток антикатолицької спрямованості: відкритих листів, послань, памфлетів, богословських трактатів, підбірок документальних матеріалів.

Один з найбільш відомих письменників-полемістів останньої чверті XVI ст. Герасим Смотрицький у 1587 р. видав у Острозі книжку, що складається з двох публіцистично-полемічних статей: «Ключ царства небесного и нашеє християнское духовноє власти нерешимый узел» та «Каленъдар римски новый» у супроводі передмови «До народов руских» і присвяти.

На кінець XVI — початок XVII ст. припадає творчість видатних полемістів Івана Вишенського, Василя Суразького та ін.

Серед тих українських полемістів, які відзначалися релігійним і суспільно-політичним радикалізмом, виділяється постать Стефана 3изанія, учителя Львівської братської школи, а з 1593 р. — учителя і проповідника у Вільні, полум'яного борця проти унії. Написаний ним «Катехізис» (1595) знищили єзуїти, і до нас він не дійшов. У 1596 р.

Видатним твором полемічної літератури був «Автор приховав своє ім'я під псевдонімом Христофор Філалет.

Христофо́р Філале́т, (жив у 2-й пол. 16 ст. і, очевидно, на поч 17 ст.) — руський (український) письменник-полеміст з Волині, вихованець острозької школи, філософ. Відомий як автор полемічного твору «Апокрисис» (1597), спрямованого проти Берестейської церковної унії 1596 року, папства.

Вважають, що під цим псевдонімом писав Мартин Броневський, перекручено Христофор (Кшиштоф) Броньський,— королівський секретар, поляк-протестант під маскою православного русина).

Перші відомості про нього зустрічаються у матеріалах Торуньського синоду 1595 р. З 1595 Філалет діє як представник князя К. Острозького у відносинах з протестантами.

«Апокрисис» (вийшов у Кракові наприкінці 1597 р. польською, а в Острозі в 1598 p. — українською мовою).

Автор твору підкреслював, що унія призвела не до згоди, а до дальшого загострення суспільних суперечностей у Речі Посполитій, до гоніння проти руського (українського) і білоруського народів. Що ж до світських порядків Речі Посполитої, політики Сігізмунда ІІІ, магнатів і шляхти, Ф. був дуже обережний. Водночас він нагадував, що при дальших утисках може ще ширше, ніж за часів С.Наливайка, розлитися народне повстання.

Христофор Філалет який висуває ідею обмеженої монархії і вважає, що відносини між монархом і народом мають ґрунтуватися на законах і добровільній згоді. Рішуче виступаючи проти соціального і релігійного гноблення українського народу польськими магнатами, Христофор Філалет відстоює соціальні свободи і зокрема, свободу совісті. На його думку, влада монарха зовсім не стосується душі, влада монарха не абсолютна, і стосовно «тіла» людини, тобто в земних, світських суспільно-державних справах, монарх не має права вершити свавілля, беззаконня над народом, відносини між монархом і народом будуються на законах і добровільній згоді. Звичайно ж, соціально-політичні погляди Христофора Філалета містять ідею суспільного договору і природних прав, обмеження влади монарха законом.