1.7. Розслідування нещасних випадків на виробництві

Для того щоб установити зв'язок нещасного випадку або захворювання працівника з його трудовою діяльністю, на підприємстві, де стався нещасний випадок, або з яким пов'язане захворювання робітника, проводяться розслідування.

Розслідування здійснюють у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, а також у випадку поранення, травми, зокрема, внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою; гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь; отримання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням; одержання ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками тваринного й рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на легшу роботу не менше, ніж на один робочий день; у разі зникнення працівника під час виконання ним професійних обов'язків, а також у випадку смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать такі, що спричинені впливом небезпечних факторів, шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни, гострі професійні захворювання, викликані впливом хімічного, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем; паразитарні, алергійні захворювання; гострі професійні отруєння, спричинені шкідливими речовинами спрямованої дії.

Про кожен нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа (свідок нещасного випадку) повинні негайно повідомити • безпосереднього керівника роботи чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів щодо необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник роботи (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

терміново надати першу медичну допомогу потерпілому і за необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу;

повідомити про те, що сталося, роботодавця; керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є Членом профспілки;

зберегти по можливості до прибуття комісії із розслідування Нещасного випадку робоче місце та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент нещасного випадку, а також вжити заходів із недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, Зобов'язаний:

негайно повідомити, використовуючи засоби зв'язку, про нещасний випадок робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування >а місцем знаходженням підприємства; підприємство, де працює потерпілий, «якщо він є робітником іншого підприємства; органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі; установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

створити комісію із розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше трьох осіб та організувати розслідування.

До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладене виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії"); керівник структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок; представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (якщо внаслідок травмування можлива інвалідність); представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи.

До складу комісії не може входити керівник роботи, який відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включають також представника установи державної санітарно-епідеміологічної служби та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії входить представник роботодавця.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не може бути членом комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Якщо нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, то розслідування організовує робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцем, де відбувся нещасний випадок, для чого створює комісію у складі не менше трьох осіб.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

обстежити місце нещасного випадку, отримати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку:

~ визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

з'ясувати обставини й причини нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок із виробництвом;

установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках (він встановлює зв'язок нещасного випадку із виробництвом), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом за формою Н-1 у шести примірниках (акт форми Н-1 - заповнюють на кожного потерпілого з детальною інформацією про нього та обставини нещасного випадку ), або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом; за формою НПВ і передати на затвердження роботодавцю;

у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання.(отруєння) за формою П- 5.

Акти форми Н-5 і форми Н-1 або форми НПВ підписують голова та всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом складених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що записують в акті форми Н-5.

Примірники затверджених актів форми Н-5, форми Н-1 або НПВ, карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) протягом трьох діб роботодавець надсилає:

потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Усі вищевказані документи разом із матеріалами розслідування зберігають на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства їх передають правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а в разі ліквідації підприємства - до державного архіву.

По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або в разі смерті потерпілого через травму, отриману під час нещасного випадку, роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про його наслідки за формою Н-2 і в десятиденний строк надсилає його організаціям і особам, яким був відправлений акт форми Н-1 (НПВ).

Визнають пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, зокрема у відрядженні, а також ті, що відбулися в період:

перебування на робочому місці; на території підприємства або в місці, пов'язаному з виконанням роботи починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, зокрема протягом робочого та надурочного часу або виконання завдань роботодавця в неробочий час; під час відпустки; у вихідні, святкові та неробочі дні;

підготовки до роботи та доведення до ладу після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству;

використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

виконання дій в інтересах підприємства, які не належать до трудових обов'язків працівника (дії щодо запобігання аварії, надання допомоги);

ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на виробничих об'єктах;

надання підприємством шефської допомоги;

пересування працівника між об'єктами за затвердженим маршрутом або за доручення роботодавця;

прямування до чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.

Не визнають пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з

працівниками:

за місцем постійного проживання на території польових та вахтових селищ;

під час використання робітником в особистих цілях транспортних засобів, механізмів, устаткування, інструментів, що належать підприємству (крім випадків, що сталися внаслідок несправності їх);

унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також у результаті їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язано із використанням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

під час скоєння працівниками злочину, встановленого обвинувальним вироком суду; у разі смерті або самогубства.

Нещасні випадки, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідує і бере на облік дане підприємство. У розслідуванні бере участь представник навчального закладу.

Спеціальному розслідуванню нещасних випадків підлягають:

нещасні випадки зі смертельними наслідками;

групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома й більше працівниками незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я;

випадки смерті працівників на підприємстві;

випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки з тяжкими наслідками, зокрема з можливою інвалідністю потерпілого.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводить комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку (спеціальна комісія), що призначається наказом керівника територіального органу Держгірпромнагляду за місцем знаходженням підприємства або за місцем нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

До складу спеціальної комісії входять: посадова особа територіального органу Держгірпромнагляду ( голова комісії); представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства; представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності - представник місцевої держадміністрації; керівник (представник) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;

представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена особа з питань охорони праці; представник профспілкового органу вищого рівня; представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство - у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання( отруєння).

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинули 5 і більше осіб або травмовані 10 і більше осіб, проводить спеціальна комісія, призначена наказом Держгірпромнагляду.

Спеціальне розслідування нещасного випадку здійснюють протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк його може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

За результатами спеціального розслідування складають акти форми Н-5, форми Н-1 (НПВ) або карту форми П-5 щодо кожного потерпілого, а також оформляють інші необхідні матеріали. Кількість примірників акта форми Н-5, акта форми Н-1 (НПВ), карти форми П-5 залежить від кількості потерпілих та органів, яким зазначені документи надсилають.

Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь. Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання) підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначає експертна комісія у складі фахівців спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу (інституту профпатології) згідно з переліком, затвердженим МОЗ.

У разі необхідності до роботи експертної комісії залучають спеціалістів (представників) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці робітника визначають на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яку складає установа державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хворий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та призначає комісію з цих питань, до складу якої входять представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуговує підприємство (голова комісії); представники лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий; представники первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, представники робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. До розслідування в разі необхідності можуть бути залучені представники інших органів.

Термін розслідування -10 робочих днів.

2. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО МІКРОКЛІМАТУ ТА СТАНУ ПОВІТРЯ РОБОЧОЇ ЗОНИ

2.1. Мікроклімат виробничих приміщень та його нормування

Мікроклімат виробничих приміщень - це умови внутрішнього середовища у виробничому приміщенні, що впливають на тепловий обмін працюючих з середовищем шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи і діють на людину в процесі праці на його робочому місці, у робочій зоні. Робоче місце - територія постійного або тимчасового перебування, людини в процесі праці. Постійне робоче місце те, на якому працівник знаходиться понад 50% робочого часу або більше двох годин безперервно. Непостійне робоче місце - місце, на якому працівник знаходиться менше 50 % робочого часу або менше двох годин безперервно. Робоча зона - це простір, у якому знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Параметри мікроклімату: 1) температура повітря Т, °С; 2) відносна вологість %; 3) швидкість руху повітря V, м/с; 4) інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення; 5) температура поверхонь устаткування.

Значні коливання параметрів мікроклімату можуть призвести до порушення терморегуляції організму (здатності утримувати постійну температуру), загальної слабкості та інших негативних проявів. За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичні умови поділяють на оптимальні та допустимі. Нормування параметрів мікроклімату здійснюють відповідно до вимог «Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень» (ДСН 3.3.6.042-99).

Оптимальні - найбільш сприятливі, комфортні - це такі параметри мікроклімату, які в разі тривалого, систематичного впливу на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруження і порушення системи терморегуляції. Такі умови створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують умови для високого рівня працездатності.

Допустимі - це такі параметри мікроклімату, які у разі тривалого, систематичного впливу на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах біологічної адаптації. При цьому не виникають ушкодження або порушення стану здоров'я, але можуть спостерігатися відчуття дискомфорту та зниження працездатності.

Параметри мікроклімату нормують для постійних та непостійних робочих місць залежно від таких факторів: 1) періоду року; 2) категорії важкості праці за фізичним навантаженням (табл. 2.1).

Розрізняють такі періоди року: теплий (середньодобова температура навколишнього повітря становить більше +10 °С та холодний (середньодобова температура навколишнього повітря становить менше +10 °С). Категорії важкості робіт залежно від фізичного навантаження наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Категорії важкості праці залежно від енерговитрат

Категорія важкості праці	Характеристика роботи	Енерговитрати, Дж/с (Вт)
Легка фізична робота: Іа Іб	Виконується сидячи і не потребує систематичного фізичного напруження Виконується сидячи, стоячи чи пов'язана з ходьбою та супроводжується певним фізичним напруженням	До 140 141-175
Фізична робота середньої важкості: ІІа ІІб	Пов'язана з ходьбою, і переміщенням дрібних (до 1 кг) предметів у положенні сидячи або стоячи і потребує певного фізичного навантаженім Виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих вантажів (до 10 кг) та супроводжуються помірнім фізичним навантаженням	176-232 233-290
Важка фізична робота III	Пов'язана з постійним переміщенням, перенесенням великих вантажів (понад 10 кг), які потребують значних фізичних зусиль	291-349

Оптимальні умови мікроклімату встановлюють для постійних робочих місць (табл. 2.2). За таких умов показники температури повітря в робочій зоні протягом робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної категорії важкості праці. Температура внутрішніх поверхонь приміщення (стін, підлоги, стелі), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування, огороджувальних конструкцій не повинна виходити більш ніж на 2 °С за межі оптимальних величин температури повітря для даної категорії важкості праці. Допустимі величини мікрокліматичних умов встановлюють у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату внаслідок технологічних вимог виробництва або технічною недосяжності. Величини показників, які характеризують допустимі мікрокліматичні умови, встановлюють для постійних і непостійних робочих місць.

Інтенсивність теплового опромінення працівників від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м ² - у разі опромінення 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м² - за величини опромінюваної поверхні тіла від 25 до 50%, та 100 Вт/м ² - у випадку опромінення не більше 25% поверхні тіла працівника.

У разі наявності відкритих джерел опромінення (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допустима інтенсивність опромінення складає 140,0 Вт/м ². Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25 % поверхні тіла працівника за умови обов'язкового використання індивідуальних засобів захисту (спецодягу, окулярів, щитків).

Таблиця 2.2. Оптимальні величини параметрів мікроклімату в робочій зоні

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний період року	Легка 1-а	22-24	40-60	0,1
	Легка 1-6	21-23	40-60	0,1
	Середньої важкості 11-а	19-21	40-60	0,2
	Середньої важкості ІІ-б	17-19	40-60	0,2
	Важка III	16-18	40-60	0,3
Теплий період року	Легка 1-а	23-25	40-60	0,1
	Легка 1-6.	22-24	40-60	0,2
	Середньої важкості ІІ-а	21-23	40-60	0,3
	Середньої важкості ІІ-б	20-22	40-60	0,3
	Важка ІІІ	18-20	40-60	0,4