Батометр - прилад для відбору проб води з певної глибини з метою визначення її фізичних властивостей та вмісту розчинених і завислих речовин, а також гідробіонтів.

Батометр має відповідати таким вимогам: вода, що проходить крізь нього, не повинна в ньому затримуватися; він повинен щільно закриватися; матеріал пробовідбірника повинен бути хімічно інертний. На практиці широко використовують горизонтальні, перекидні та автоматичні батометри. За допомогою батометра Молчанова проводять відбір проб води для визначення вмісту пестицидів. Відбір проб на значних глибинах (20-30 м) проводиться за допомогою батометра Рутнера.

Для зберігання проб використовують поліетиленовий і скляний посуд. Перед використанням його миють концентрованою кислотою та споліскують водопровідною водою. Основні вимоги до посуду - міцність, стійкість до розчинення, щільність закривання.

Консервування необхідне при відборі проб для визначення нестійких компонентів. їх аналізують не пізніше ніж через 3 дні після відбору. Проби зберігають при температурі 3-5°С в холодильнику. Взимку при температурі нижче 0°С відібрану пробу переносять у тепле приміщення, де проводять аналіз.

Аналіз якості поверхневих вод України свідчить, що в багатьох басейнах, особливо Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця, залишається високим вміст сполук важких металів, у деяких басейнах - сполук азоту, нафтопродуктів, фенолів. Майже всі водні об'єкти, на яких проводяться спостереження, належать до забруднених та дуже забруднених. Порівняно задовільний стан річок гірського Криму, однак і в цьому басейні збереглися високі концентрації азоту амонійного на річках Ускют і Таракташ.

Дослідження свідчать, що суттєвого поліпшення якості поверхневих вод за гідрохімічними показниками не відбувається, хоча окреслилась незначна тенденція до зниження рівня забрудненості. Деяке зменшення вмісту азоту амонійного, азоту нітритного спостерігалось на річках басейнів Дунаю і Дністра. У воді Дніпровських водосховищ і річок Західного Бугу зменшився вміст сполук міді, однак він зріс у воді річок басейну Південного Бугу, вміст сполук цинку підвищився в річках басейну Дніпра.

Те, що процес моніторингу поверхневих вод здійснюється переважно за допомогою традиційних фізи-ко-хімічних аналізів проб води, утруднює визначення рівнів впливу мікрозабруднювачів (важких металів, пестицидів, хлорованих вуглеводнів), шкідливих навіть за низьких концентрацій. Моніторинг таких забруднювачів доцільно було б здійснювати за допомогою аналізу біологічних показників і проб донних відкладень

4.4. Гідробіологічні спостереження

У водному середовищі зосереджені складні комплекси різноманітних хімічних сполук, вплив яких на живі організми відрізняється від дії їх складових. У результаті перетворення забруднюючих речовин, а також їх взаємодії у водному середовищі утворюються хімічні з'єднання, які важко піддаються аналізам. Багатьом з них притаманні молекулярна стійкість і висока токсичність з вираженим мутагенним ефектом, тому контроль за забрудненням водного об'єкту лише фізичними та хімічними чинниками недостатній. З 1974 р. здійснюється систематичний моніторинг поверхневих вод за гідробіологічними показниками.

Основні гідробіологічні показники якості води

Спостереження за гідробіологічними показниками поверхневих вод здійснюють з метою одержання об'єктивних даних, накопичення яких необхідне для виявлення довготривалих змін у водних екосистемах.

Гідробіологічні показники - кількісні та якісні характеристики різних груп водного населення, що використовуються для оцінки еколого-санітарного стану водних екосистем.

Гідробіологічні показники дають змогу:

• визначати екологічний стан водних об'єктів;

• оцінювати якість поверхневих вод як середовища життя організмів, що населяють водоймища, водотоки;

• визначати сумарний ефект дії забруднюючих речовин;

• визначати специфічний хімічний склад води та її походження;

• перевіряти наявність або відсутність повторного забруднення вод;

• виявляти довгострокові зміни, що відбуваються у водних об'єктах.

Вони також є допоміжною інформацією при визначенні умов скиду, характеру та меж поширення стічних вод; при дослідженні біотрансформації забруднюючих речовин; при боротьбі з цвітінням води та заростанням водоймищ вищими рослинами; при проектуванні гідротехнічних споруд тощо.

Натепер усереднюючого гідробіологічного показника не існує. Якість води визначають, оцінюючи реакцію гідробіонтів на забруднення. Індикаторами-гідробіонтами є зообентос, перифітон, зоопланктон і фітопланктон.