
- •1.Основні завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •2. Предмет і основні категорії психології вищої школи
- •3. Зв¢язок психології вищої школи з іншими науками.
- •4. Методологія, принципи та меоди психологічного дослідження.
- •6.Суперечливості та кризи студ віку
- •5. Психологічна характеристика студентства.
- •7. Адаптація студента до навчання у вищій школі
- •8.Професійне становлення особистості
- •9. Психологічні особливості студентської групи та її структура.
- •10. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •11. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •12. Психологічні особливості розвивального навчання у вищій школі.
- •13. Проблемне навчання та психологічне обгрунтування його ефективного застосування у вищих навчальних закладах.
- •14. Пошуково-дослідницький характер навчальної діяльності студентів.
- •15. Проблеми потреб і мотивів особистості студента та їх формування у навчально-виховному процесі
- •16. Психологічні особливості провідної діяльності студентів
- •17. Вплив навчальної діяльності на формування особистості студентів.
- •18. Особливості формування професійної самосвідомості студентів
- •19. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •20. Навчальна активність студентів: сутність
- •21. Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії. Шляхи запобігання та стратегії вирішення
- •22. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •23.Завдання і зміст діяльності викладача вищої школи.
- •24. Умови розвитку творчих засад у діяльносі викладача вищої школи.
- •25. Соціально-психологічні особливості готовності випускників вищої школи до практичної професійної діяльності
12. Психологічні особливості розвивального навчання у вищій школі.
Принципи теорії розвивального нав-ня:
1).творчий характер,
2). Опора на провідну діяльність(навч.-проф.дія-ть).
3). орієнтаційна сенсетивність віку;
4). Ампліфікація розвитку(ств. Умов для різних видів діяльності);
5.єдність інтелекту та афекту(емоція).
Метою розвив. : нав-ня: формування цілісної картини світу на грунті науки, на основі розвитку спостережливості, мислення, творчості та практичних вмінь і навичок
.Методи розв. Гав-ня: аналіз, синтез, порівняння.
Розвив. Навчання через моделі:
1)особистісна модель- основне завдання: загал розвиток особистості її пізнавал.-емоц. Вольових моральних естетичних можливостей.
2). активізуальна-спрямованя на підвищення пізнавальної активності студента за допомогою використання в навч процес проблемних ситуацій.
3). вільна модель- максимальне врахування внутр. Ініціативи студенти.Головний псих елемент навчання- свобода індивідуал. вибору.,вільний вибір студента, вибір дисциплн, індивідуаль. Навч. програми.
4). структуральна модель-модульне навчання
5) формувальна- впливати на розумовий розвиток особистості означає здійснювати цілеспрямоване управління, процесу вмінь і навичок
. В основі всіх моделей основна мета- студент- це субєкт навч-проф.діяльності, а не обєкт.
Вимоги до орг. СРС:
1). Формування у студентів вмінь і навичок самост. здобуття знань. Вихованя самост.як риси особистості.
2). Чітке визначення завдань самост.роботи на основі ретельного відбору викладання змісту та обсягу навч. матеріалу.
3). Диференціювання обсягу і змісту навчюзавдань.
4).Формування бюджету часу
5). Стимулювання СРС (проблемні запитання) 6).забезпечення контролю завдань 7) надання консультації.
13. Проблемне навчання та психологічне обгрунтування його ефективного застосування у вищих навчальних закладах.
В основі проблемного навчання - ідея, відомого психолога С. Л. Рубінштейнапро спосіб розвитку свідомості людини через розв'язування пізнавальних проблем, що містять суперечності. Тому суть проблемного навчання - у постановці (педагогом) і розв'язанні (студентом) проблемного питання, завдання і ситуації. Для проблемного навчання характерно те, що знання й способи діяльності не подано готовими, не запропоновано правила чи інструкції, завдяки яким той, хто навчається, міг би гарантовано виконати завдання. Матеріал не подано, а задано як предмет пошуку. І зміст навчання полягає саме в стимулюванні пошукової діяльності студента. акий підхід зумовлений, по-перше, сучасною орієнтацією освіти на виховання творчої особистості; по-друге, проблемним характером сучасного наукового знання (нагадаємо, будь-яке наукове відкриття відповідає на одне або кілька запитань і ставить десятки нових); по-третє, проблемним характером людської практики, що особливо гостро виявляється в переломні, кризові моменти розвитку; по-четверте, закономірностями розвитку особистості, людської психіки, зокрема мислення й інтелекту, які формуються саме в проблемних ситуаціях. Проблемна ситуація в процесі навчання передбачає, що суб'єкт (студент) хоче розв'язати важкі для себе завдання, але йому не вистачає даних, і він повинен сам їх шукати. Така ситуація характеризує психологічний стан студента, що виникає в процесі виконання навчального завдання, стимулюючи до пошуку нових знань і способів діяльності.
Проблемна ситуація містить три компоненти:
а) необхідність виконання такої дії, під час якої з'являється пізнавальна потреба в новому ракурсі, знанні чи способі дії;
б) невідоме, яке потрібно розкрити в ситуації, що виникла;
в) можливості студентів у виконанні поставленого завдання, в аналізі умов і відкритті "таємниці" невідомого. Не занадто важкі, середні за рівнем складності завдання не створюють проблемної ситуації. Приклад проблемної ситуації: "Складіть із 6 сірників 4 рівносторонні трикутники зі сторонами, які дорівнюють розмірам одного сірника".Саме по собі проблемне завдання не є проблемною ситуацією. Воно може зумовити проблемну ситуацію тільки за певних умов.
Такий вид навчання:
■ стимулює виявлення активності, ініціативи, самостійності й творчості в у студентів;
■ розвиває інтуїцію й дискурсивне ("проникнення в суть"), конвергенційне ("відкриття") і дивергенцій-не ("створення") мислення;
■ учить мистецтва розв'язувати різні наукові й практичні проблеми, досвіду творчого розв'язання теоретичних і практичних завдань.