
- •1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- •2. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук
- •3. Основні категорії педагогіки вищої школи
- •4. Зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками
- •5. Характеристика вищої освіти україни початку третього тисячоліття
- •6. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи
- •7. Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача
- •8. Особливості розвитку вищих навчальних закладів україни.
- •9. Система освіти україни, її структура, особливості управління
- •10. Принципи діяльності освітніх закладів
- •11. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність
- •12. Загальні закономірності навчального процесу
- •13. Принципи навчання у вищій школі
- •14. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання
- •15. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі
- •Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.
- •16. Лекція у системі підготовки фахівців
- •17. Організація та проведення семінарів
- •18. Практичні та лабораторні заняття у внз
- •20. Особливості індивідуальних занять, консультацій
- •21. Організація контролю знань студентів.
- •23. Контроль навчальної діяльності студентів.
- •22. Дистанційне навчання
- •24. Принципи, види та функції педагогічного управління
- •25. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
- •26. Умови згуртування та розвитку студентської групи
- •27. Педагогічні засади студетського самоврдування
- •Психолого-педагогічна модель особистості фахівця з вищою освітою
- •2. Самовиховання ісаморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою
- •3. Чинники і механізми формування моральних якостей студентів
- •4. Психологічні особливості наукової діяльності
- •5. Передумови ефективної діяльності викладача
- •6. Шляхи формування педагог. Майстерності та підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи
- •7. Умови згуртування та розвитку студентської групи
- •8. Професійно-аедагогічне спілкування у вищій школі
- •Основні аспекти спілкування:
- •9. Позиції викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами
- •10. Управління навчально-професійною діяльністю студентів
- •11. Професійна імпровізація в науково-педагогічній діяльності
- •13. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •14. Психолого-педагогічні особливості групового та індивідуального навчання у вищій школі
- •15. Педагогічна майстерність як комплекс властивостей особистості викладача
- •16. Психологічна характеристика педагогічої взаємодії
- •17. Педагогічна ситуація як головна структурна одиниця комунікативної діяльності викладача
- •18. Вербальна та невербальна комунікація викладача
- •1.Вербальна комунікація
- •2. Невербальна комунікація
- •19. Формування стилю педагогічного спілкування
- •Основні аспекти спілкування:
- •20. Адаптація студента до навчання у вищій школі
- •21. Структура виховного процесу
- •22. Мета і зміст національного виховання студентської молоді
- •23. Зміст, напрями, форми і методи виховної роботи зі студентами
18. Вербальна та невербальна комунікація викладача
Cпілкування є базовою категорією психології і педагогіки. Це процес взаємодії між 2 або кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру. Завдяки спілкуванню утворюються спільноти людей ,в яких налагоджується взаємодія і виробляються соціальні норми поведінки. У спілкуванні люди розвиваються фізично і духовно, формуються як суспільні об’єкти, організовують різні види теоретичної і практичної діяльності, обмінюються інформацією, впливають один на одного.
Спілкування 1 роду: є частиною діяльності, Ії інформаційним аспектом. 2 роду: спілкування стає виробництвом суспільного продукту, діяльність є істотним аспектом спілкування
Види (групи)спілкування:
1.Вербальна комунікація
Мова – система словесних знаків які використовуються як форма існування, засіб засвоєння і передавання суспільно-історичного досвіду людства.
Комунікатор (повідомляє інформацію, кодуючи Ії в словах), реципієнт (приймає повідомлення і декодує його)
Мовлення – це процес практичного використання мови для спілкування. Це вербальна комунікація, засобом якої є слова.
Види мовлення: Зовнішнє (усне і писемне)
Усне – звукове мовлення, що сприймається за допомогою слуху.
А) Діалог – розмова між 2 чи декількома особами, не планована, залежить від взаєморозуміння між партнерами.
Б) монолог – мовлення 1 людини у формі розповіді, лекції. Зміст планують заздалегідь. Ретельне добирання слів, чітка побудова речень.
Писемне – процес спілкування з відсутнім співрозмовником за допомогою писемних текстів. Є найзручнішим й найдосконалішим засобом передачі нагромадженого досвіду наступним поколінням. Історія розвитку: піктографія (малюнкове письмо), кіпу (вузликове письмо), ідеографічне письмо(символічні малюнки), звукове письмо, буквенне (сучасне).
Внутрішнє – є засобом внутрішньої підготовки до діяльності, механізмом мовного мислення. Воно скорочене, мало іменників.
2. Невербальна комунікація
Зовнішність людини(фізіономічна маска, одяг, манери)
Міміка – динамічний вираз обличчя в певний момент спілкування
Жест – соціально сформований рух що передає певний психологічний стан
-комунікативні жести – заміняють собою певні слова (напр.. жест привітання)
- підкреслення – посилюють зміст сказаного
- модальні – висловлюють оцінку певних явищ або подій
Міжособистісний простір .
19. Формування стилю педагогічного спілкування
Cпілкування - це процес взаємодії між 2 або кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру. Завдяки спілкуванню утворюються спільноти людей ,в яких налагоджується взаємодія і виробляються соціальні норми поведінки
Ставлення до студентів детермінує організаторську діяльність викладача, визначає загальний стиль його спілкування, який може бути авторитарним, демократичним, ліберальним (Зязюн).
Авторитарному стилеві властивий диктат , який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця. Авторитарний викладач самочинно визначає спрямованість діяльності групи. Це гальмує ініціативу, пригнічує студентів. Основними формами взаємодії за такого стилю є наказ, вказівка, інструкція, догана. Викладач нетерпимий до заперечень. Це породжує несприятливий психологічний клімат. Протидії владному тиску викладача призводять до конфронтації.
За ліберального стилю у викладача немає стійкої педагогічної позиції, вона виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог до виховання. Такий викладач обмежується виконанням лише викладацької функції. Наслідком такої позиції є втрата поваги, погіршення успішності і дисципліни.
Демократичний стиль ґрунтується на глибокій повазі, довірі й орієнтації на самоорганізацію, самоуправління особистості і колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного студента і залучити всіх до активної участі у спільній справі. Основними засобами взаємодії є заохочення, порада, інформування. Демократичний стиль якнайповніше сприяє розвитку особистості студента, формування людської гідності, підготовки до активної діяльності в демократичному суспільстві. На засадах демократичного стилю має розвиватись педагогіка співробітництва(співпраці)
Найчастіше зустрічаються змішані стилі.
Кан-Калик виділяє 5 стилів спілкування:
1)спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Головним є позитивне ставлення до студентів, закоханість у свою справу, що передається учням, спів роздуми, співпереживання щодо цікавих і корисних заходів;
2)стиль педаг спілк-ня, що ґрунтується на дружньому ставленні, на особистісному позитивному сприйняття педагога, який виявляє приязнь і повагу до вихованців. Це позитивний стиль, в перспективі якого слід мати стиль №1
3)стиль”дистанція” – в цілому позитивне ставлення до учнів, але організація діяльності ближча до авторитарного стилю, що знижує загальний творчий рівень спільної роботи ; Дистанція повинна бути, але залежить від рівня авторитету вчителя, визначається вихованцями, але скеровується педагогом.
4)спілкування-залякування – поєднує негативне ставлення до вихованців і авторитарність у способах організації діяльності;
5)стиль – загравання – полягає прагненні педагога подобатись вихованцям засобами дешевого авторитету.
Функції педагогічного спілкування:
соціально-психологічне забезпечення навчально- виховного процесу
організаційна взаємодія вчителя і учнів
засіб вирішення навчальних завдань