
- •Лекція 8-10. Політико-філософські концепції епохи Модерну та Постмодерну
- •Література:
- •Характерні риси розвитку політичної філософії на початку хх століття.
- •Теорія політичного панування (м. Вебер).
- •Основні здобутки:
- •Політична сфера як процес розвитку еліт (в. Парето, г. Моска).
- •“Піднесення і падіння еліт”, “Трактат по загальній соціології”
- •Роберт Міхельс
- •“Соціологія політичних партій в умовах демократії”
- •4.«Відкрите суспільство» як західна модель глобального світу (к. Поппер).
- •Теорія справедливості (Дж. Роулз). Джон Роулз
- •Два базові принципи справедливості:
- •6.Лібертаризм (р. Нозік). Роберт Нозік
- •Три типи теорій справедливості:
- •7. Егалітаризм Рональд Дворкін
- •Комунітаризм
Політична сфера як процес розвитку еліт (в. Парето, г. Моска).
Італієць Гае тано Моска (1858-1941 рр.)
Італієць Вільфредо Парето (1848-1923 рр.)
Німець Роберт Міхельс (1876-1936 рр.), який переїхав з Німеччини в Італію
Вплив Макіавеллівської школи, оскільки саме цей мислитель першим почав аналізувати розвиток політичних еліт.
Спільне положення: - будь-яка система система політичного правління, незалежно від її формально-юридичного чи ідеологічного характеру, є, згідно своєї суті, олігархічною або елітистською.
Г. Моска
Викладав конституційне право у Туринському та Римському університетах, був членом парламенту Італії, був противником та критиком режиму Мусоліні, сленом опозиційної ліберальної групи у парламенті.
“Теорія правління і парламентське правління”, “Основи політичної науки”, “Історія політичних доктрин”
“влада може бути від народу, для народу, але не може бути владою самого народу”;
у всіх суспільствах, розпочинаючи з слоабкорозвинутих і нецивілізованих і завершуючи найсучаснішими, існує два класи людей – правлячий (політичний) клас і клас підвладних. Правлячий клас виконує усі політичні функції, монополізує владу і використовує її привілеї. Клас підвладних є завжди погано організованим і тому правлячий клас може керувати ним, чи то за допомогою законів, чи насильства.
фундаментом суспільного розвитку є не економіка, а політика. Перехід від одного історичного етапу до іншого є фактично часом зміни складу правлячого класу, його структури. Правлячий клас існує завжди, оскільки об’єднує людей, які мають “політичну свідомість”;
основною практичною функцією політики (та політології) є розробка мистецтва управління, яке повинна здійснювати правляча еліта;
ідеї народного суверенітету та демократії були видумані для того, щоб маніпулювати суспільною свідомістю населення. Доля суспільства залежить від рівня його культури, соціальної активності та політичної активності. Ця роль закріплюється у політичній ідеології, яка є своєрідною “політичною формулою” успіху еліти;
для складу правлячого класу характерними є дві тенденції: аристократична та демократична. Необхідно збалансовано поєднувати обидві, основне, щоб регулятором оновлення еліти стали моральні та правові регулятори. Відділення моралі від політики є найбільшою помилкою, якої допустилося людство.
Вільфередо Парето – був прихильником Мусоліні, сенатор..
Засновник емпіричної соціології, економіст, який був одружений на дочці Бакуніна, знаходився під впливом анархізму.
“Піднесення і падіння еліт”, “Трактат по загальній соціології”
термін “еліта” не має єдиного ціннісного значення. Цим терміном ми узагальнюємо усіх осіб, які замають найвище місце по шкалі, яка вимірює будь-яку соціальну цінність (влада, багатство, знання, престиж);
еліта поділяється на правлячу і не правлячу (контреліту), “лисів” і “левів”;
основним законом політики є суперництво, конкуренція і зміна при владі різних угруповувань еліти. Розвиток суспільства відбувається як результат циркуляції еліт (одні підносяться, інші занепадають). “Еліти виникають з нижчих груп суспільства і в боротьбі підносяться до вищих. Там – розквітають і, врешті-решт, вироджуються, знищуються і щезають ... Цей кругообіг еліт є універсальним законом історії”.
Правляча еліта утримує свою владу за допомогою примусу і маніпуляції свідомості населення. Можливим є варіант “масової циркуляції” еліти або революції, в результаті якої представників старої еліти або знищують або низводять до найнижчого соціального становища. Головним результатом революційним змін стає поява нової еліти із незначним домішком старої