
- •Типы проблематики. Анализ проблематики
- •35. Метафора та її види
- •40.Фігури поетичної патетики.
- •41.Звукова організація худ.Мови(фоніка)
- •42.Віршування.Виражальні можливості звуків і звукосполуучень
- •43.Квантитативне віршування(античне віршування,аруз,фольклорне віршування)
- •44.Квалітативна система віршування.
- •45.Силабічна система віршування.
- •47.Рима.Види рим.
- •48.Тонічна система віршування.Дольник.Акцентний вірш.
- •49.Фольклорне віршування
- •50.Верлібр,його версифікаційні джерела. Верлібр у сучасній поезії.
- •51.Строфи.Види строф.
- •52.Поняття про літературний процес та його закономірності.
- •53.Взаємодія традицій і новацій у мистецтві.Поняття епігонства.
- •54.Реалізм як літературний напрям.Основі ознаки, філософська основа та представники.
- •55. Классицизм як літературна епоха
- •57.Бароко як літературний напрям.Особливості українського бароко.
- •59.Поняття про художність.Критерії художності.
- •60.Література масова і елітарна.Епігонство та плагіат.
59.Поняття про художність.Критерії художності.
Уважне вивчення художнього твору передбачає застосування трьох основних критеріїв художності: 1. „Техне" чи, як називав його І. Франко,– „незглибиме творче ремесло". Застосовуючи цей критерій, оцінюють мовно-образотворчу і художньо-мовленнєву майстерність (зовнішню форму художнього твору). 2. Образність. Полягає в оцінці естетичної якості, функціональної завантаженості, новизни й інформативності образів творів, ейдологічної системи в цілому (внутрішньої форми художнього твору). 3. Духовнотворчість. Цей критерій прикладають до вивчення та оцінки ідейно-змістової і смислової сутності твору, його інтенціональності – „ідеологічності", телеологічності, „тенденційності" (І. Франко), їх звіряння з ідеєю та функціями мистецтва, людино- і націотворчим потенціалом твору (зміст і сенс художнього твору). Тільки справжній художній твір відповідає усім трьом критеріям
60.Література масова і елітарна.Епігонство та плагіат.
Масова література — один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є елітарна література).
Масова література — розважальна й дидактична белетристика, яка друкується великими накладами і є складовою «індустрії культури». Використовуючи стереотипи масової свідомості й популістьку стратегію завоювання публіки, а також примітизувати художні відкриття «високої» літератури, такі твори передбачають спрощене, комфортне читання. Їхні типові ознаки — пригодницький або звульгаризований романтичний сюжет, який має зовнішню напружену динаміку і часто щасливий фінал — «хеппіенд».
Елітарна література — один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є масова література).
Елітарні твори вирізняються інтелектуальною та естетичною ускладненістю, наявністю багатого підтексту та зашифрованої образності. Часто суттєву роль у них відіграють літературний і культурний контексти. Такі твори потребують активного, освіченого і розвиненого читача, який би у процесі знайомства з тектсом залучався до «співавторства».
Епігонство (грец. έπίγονοζ — народження, пізніше — нащадок) — наслідування, що характеризується несамостійністю художнього мислення, поверховим жалюгідним копіюванням певних літературних творів попередників. Епігонство тісно пов'язане з проблемами взаємодії традицій і новаторства в розвиткові світової літератури. Продовження кращих традицій, творчий підхід до засвоєння досягнень попередніх поколінь письменників є важливою ознакою прогресу в літературному розвиткові. Епігони виявляються не здатними осягнути й продовжити усталені традиції, найчастіше вони йдуть шляхом зовнішнього копіювання форми літературного твору, повторення його проблематики, сюжетного й композиційного вирішення теми. При цьому залишаються поза увагою обставини історичного та культурного життя нового часу.
Плагíа́т — оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору