6.Типи видоутворення.

Видоутворення – це еволюційний процес виникнення нових видів. На відміну від мікроеволюції має необоротний характер. Воно відбувається:

- дивергенцією – коли від вихідних форм виникають два чи більше нових видів (воно є наслідком ізоляції);

- перетворенням виду-попередника на новий вид у процесі його історичного розвитку завдяки адаптаціям до змін умов довкілля.

Розрізняють географічне та екологічне видоутворення.

1) Географічне – відбувається при фрагментації ареалу (площі) виду бар’єрами (вода, гори). Наприклад: бобер євразійський і американський (Берінгова протока роз'єднала материки).

2) Екологічне – коли групи популяції потрапляють в різні екологічні умови в межах певної території.

Білет №28

Основи мікроеволюції.

Мікроеволю́ція — сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду.

Мікроеволюція – один з видів еволюційного процесу за синтетичною гіпотезою еволюції.

Мікроеволюція - це сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду.

Згідно із синтетичною теорією еволюції, природний добір спрямовує різні елементарні зміни фенотипів, що виникли внаслідок мутацій, у бік формування пристосувань організмів до змін умов довкілля. В цьому і полягає творча роль природного добору. Тому його часто називають рушійною силою еволюції.

На зміни у популяціях впливають:

а) хвилі життя - це коливання чисельності особин у популяції;

б) ізоляція - неможливість схрещування між особинами одного виду;

Ізоляція є:

- географічна (річка, гори, ліс);

- екологічна - коли в середині популяції виникають раси (форм з різними вимогами до умов довкілля в межах ареалу);

Дрейф генів - перерозподіл генів і зміна їх частоти зустріваності внаслідок випадкових схрещувань.

При малій чисельності особин у популяції зростає можливість при схрещуванні переходу рецесивних генів у гомозиготний стан, що веде до загибелі особин з рецесивними генами і до зміни генофонду популяції.

Білет 29

1. Поняття про адаптації.

Адаптація – пристосування організмів до умов середовища існування.

Адаптація – процес, або реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в процесі еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий репродуктивний успіх даного організму. Термін «адаптація» також інколи використовується як синонім природного відбору, але більшість біологів не схвалюють такого використання.

Ефект адаптації може бути показаний протягом геологічного проміжку часу, або протягом життя одного індивіда чи групи.

Організми, що адаптовані до свого оточуючого середовища, здатні до наступних дій:

- Отримувати повітря, воду, їжу та поживні речовини;

- Пристосовуватись до фізичних характеристик оточуючого середовища, таких як температура, освітленість та вологість;

- Захищатись від природніх ворогів;

- Розмножуватись;

- Реагувати на зміни оточуючого середовища.

Адаптації можуть бути:

Структурні адаптації – це спеціальні частини організму, що допомагають йому виживати в природніх умовах. Наприклад, такими адаптаціями можуть бути колір шкіри, форма тіла, або відозміни покривів.

Адаптації поведінки – це відозміни поведінкових реакцій організму у відповідь на зміни в оточуючому середовищі. Наприклад, це можуть бути умовні або безумовні рефлекси.

Фізіологічні адаптації – це системи всередині організму, що дозволяють виконувати деякі біохімічні або фізіологічні процеси — секрецію отрути, підтримання температури тіла, нейтралізацію токсинів при травленні і т. ін