
- •1. Поняття, предмет і метод кримінального права
- •2.Завдання кримінального права
- •3. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •4. Система кримінального права України
- •5. Принципи кримінального права України
- •6. Становлення і розвиток кримінального законодавства України
- •7. Кримінальний закон як джерело кримінального права
- •8. Система і загальна характеристика чинного кримінального кодексу України
- •9. Поняття, структура і види кримінально-правових норм
- •10. Чинність кримінального закону в просторі
- •11. Чинність кримінального закону щодо осіб
- •12.Чинність кримінального закону в часі
- •13. Поняття та види тлумачення кримінального закону
- •14. Поняття злочину
- •15. Ознаки злочину
- •16. Поняття і ознаки малозначного діяння, що формально містить ознаки злочину
- •17. Класифікація злочинів
- •18. Поняття і види стадій вчинення злочину
- •20. Кримінальна відповідальність за готування до злочину
- •21. Поняття та види замаху на злочин
- •22. Поняття і значення добровільної відмови від вчинення злочину
- •23. Поняття кримінальних правовідносин
- •24. Поняття і ознаки кримінальної відповідальності
- •25.Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •26. Межі кримінальної відповідальності
- •27. Підстава кримінальної відповідальності
- •28.. Поняття і значення складу злочину
- •29.Співвідношення понять злочин і склад злочину
- •30.Елементи і ознаки складу злочину
- •31.Класифікація складів злочинів
- •32.Поняття класифікації злочинів
- •33.Види класифікації злочинів
- •34.Принципи класифікації злочинів
- •35.Поняття і значення класифікації злочинів
- •36.Класифікація об’єктів злочину
- •37.Загальний об’єкт злочину і його значення
- •38.Родовий об’єкт злочину і його значення
- •39.Безпосередній об’єкт злочину і його значення
- •40.Поняття предмета злочину, його відмінність від об’єкту злочину,знарядь і засобів вчинення злочину.
- •41. Поняття, ознаки і значення об’єктивної сторони складу злочину
- •42. Суспільно небезпечне діяння як основна ознака об’єктивної сторони складу злочину
- •43. Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття та види
- •44. Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками
- •45. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину
- •46. Поняття і ознаки суб’єкта злочину
- •47. Поняття та види спеціального суб’єкта складу злочину
- •48. Фізична особа як суб’єкт злочину
- •49. Вік як ознака суб’єкта злочину
- •50. Осудність як ознака суб’єкта злочину
- •51. Поняття і критерії неосудності
- •52. Обмежена осудність
- •53. Поняття, мета примусових заходів медичного характеру та особи, до яких вони застосовуються
- •54. Види примусових заходів медичного характеру
- •55. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння
- •56. Поняття, ознаки і значення суб’єктивної сторони складу злочину
- •57. Поняття і форми вини
- •58. Поняття та види умислу
- •59. Поняття та види необережності
- •60. Випадок (казус) і його відмінність від злочинної недбалості
- •61. Складна (подвійна) форма вини
- •62. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину: мотив і мета злочину, емоційний стан
- •63. Помилка в кримінальному праві та її вплив на кримінальну відповідальність
- •64. Поняття співучасті
- •65. Ознаки співучасті:
- •66. Види співучасників
- •67. Форми співучасті:
- •68. Кримінальна відповідальність співучасників
- •69. Невдала співучасть.
- •70. Ексцес виконавця.
- •71. Посереднє виконавство.
- •72. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом.
- •73. Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •11. Причетність до злочину-умисна дія,або бездіяльність,яка пов'язана зі здійсненням злочинної діяльності
- •74. Відмінність співучасті від причетності до злочину.
- •75. Поняття та види одиничних злочинів.
- •76. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •77. Поняття повторності злочинів.
- •78. Види повторності злочинів:
- •79. Поняття сукупність злочинів
- •80. Види сукупності злочинів:
- •81. Відмінність сукупності злочинів від конкуренції кримінально-правових норм.
- •82. Поняття та види рецидиву злочинів.
- •83. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів.
- •84. Поняття та види обставин, що виключаюьб злочинність діяння.
- •85. Кримінально-правове значення обставин що виключають злочинність діяння.
- •86. Поняття і ознаки необхідної оборони.
- •87. Поняття і ознаки уявної оборони.
- •88. Перевищення меж необхідної оборони.
- •89. Затримання особи, що вчинила злочин: поняття, ознаки, перевищення меж затримання.
- •90. Фізичний або психічний примус.
- •91. Поняття та ознаки крайньої необхідності.
- •92. Перевищення меж крайньої необхідності.
- •93. Відмежування необхідної оборони та крайньої необхідності.
- •94. Виконання наказу або розпорядження
- •95. Діяння, пов'язане з ризиком
- •96 . Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •97. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності. Відмежування звільнення від кримінальної відповідальності від суміжни правових інститутів.
- •98. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
- •99. Звільненння від кримінальної відповідальності у зв язку з примиренням винного з потерпілим.
- •100. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •101. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
- •102. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
- •103. Амністія і помилування
- •104. Поняття і ознаки покарання.
- •105. Мета покарання.
- •106. Поняття, ознаки і значення системи покарань. Класифікація покарань.
- •107. Штраф як вид покарання.
- •108. Позбавлення військового,спеціального звання, чину або кваліфікаційного класу
- •109. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю:
- •110. Громадські роботи як вид покарання:
- •111. Виправні роботи:
- •112. Службові обмеження для військовослужбовців як вид покарання:
- •113. Конфіскація майна як вид покарання:
- •114. Арешт як вид покарання:
- •115. Обмеження волі як вид покарання:
- •116. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:
- •117. Позбавлення волі на певний строк як вид покарання:
- •118. Довічне позбавлення волі як вид покарання:
- •119. Загальні засади призначення покарання, їх поняття і зміст.
- •120. Обставини, що пом'якшують покарання.
- •121. Обставини,що обтяжують покарання.
- •122. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті:
- •123. Призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом:
- •124. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •125 Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •126. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.
- •127. Обчислення строків покарання.
- •128. Поняття та юридична природа звільнення від покарання та його відбування.
- •129. Види звільнень віл покарання та його відбування:
- •130. Звільнення від покарання у зв`язку з втратою особою суспільної небезпечності
- •131. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •132 . Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •133. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •134. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- •135.. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •136. Звільнення від покарання за хворобою
- •137. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування
- •138. Умови, порядок і правові наслідки звільнення від покарання та його відбування.
- •139. Поняття і правове значення судимості. Виникнення і припинення судимості.
- •140. Поняття і умови погашення судимості. Дострокове зняття судимості.
- •141. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.
- •142. Особливості застосування до неповнолітніх покарання.
- •143. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
- •5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •144. Особливсті звільнення неповнолітніх від відбування призначеного покарання.
- •145. Особливості припинення судимості у неповнолітніх.
13. Поняття та види тлумачення кримінального закону
Тлумачення закону – це з’ясування і роз’яснення змісту норм кримінального закону. Класифікація:
→ за суб’єктом: 1) офіційне (легальне) - яке дається органом, спеціально на те уповноваженим (КСУ). Згідно із п. 2 ст. 150 Конституції України правом офіційного тлумачення законів, у тому числі й кримінальних, наділений Конституційний Суд України. Його роз'яснення є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. 2) неофіційне: а) автентичне, яке дає орган, що прийняв закон. До прийняття Конституції 1996 р. таке тлумачення здійснювала Верховна Рада України. Зараз визначення окремих понять, термінів дається у примітках до самого закону, у зв'язку з чим автентичне тлумачення Верховною Радою України не застосовується. Автентичне тлумачення мало загальнообов'язкову силу і являло собою по суті новий закон; б) доктринальне (наукове) - це роз'яснення чинного кримінального законодавства фахівцями у галузі кримінального права. Воно дається у підручниках, монографіях, статтях, лекціях, виступах наукових і практичних працівників на науково-практичних конференціях тощо. Доктринальне тлумачення не має обов'язкової сили, але відіграє велику роль у розвитку науки кримінального права, при підготовці нових законів та застосуванні закону про кримінальну відповідальність у слідчій та судовій практиці; в) судове (казуальне). Воно має два різновиди: 1) тлумачення, яке дається судом (суддею) будь-якої інстанції при розгляді конкретної кримінальної справи. Воно є обов'язковим тільки у тій справі, у зв'язку з якою воно здійснювалось. Якщо таке тлумачення виходить від вищих судових органів (наприклад, Палати чи Пленуму Верховного Суду України), то воно одночасно може бути зразком правильного застосування закону для судів нижчих ланок при розгляді аналогічних справ; 2) тлумачення, яке дається на базі вивчення й узагальнення судової практики у постановах Пленуму Верховного Суду України. Воно має рекомендаційний характер. Воно впливає на практику судів при розгляді ними кримінальних справ відповідної категорії. Ним можуть користуватися й інші суб'єкти при застосуванні норм закону про кримінальну відповідальність.
→ Тлумачення за обсягом - це визначення меж дії закону у співвідношенні тексту закону і кола тих діянь, на які розповсюджується його дія. За обсягом тлумачення може бути буквальним, обмежувальним і поширювальним.
При буквальному тлумаченні зміст кримінально-правової норми точно відповідає її текстуальному вираженню. Наприклад, у ст. 344 КК дається точний перелік осіб, втручання у діяльність яких тягне кримінальну відповідальність за цією нормою. Його розширення за рахунок інших державних діячів чи виключення з переліку хоча б одного з них є недопустимим. При буквальному тлумаченні зміст певної ознаки або всієї норми закону збігається з її словесним викладенням.
При обмежувальному тлумаченні закону надається більш вузький (обмежувальний) зміст, ніж у тексті самого закону. Цей вид тлумачення застосовується у випадках, коли закон про кримінальну відповідальність недостатньо визначає якусь ознаку складу злочину. Наприклад, ст. 324 КК передбачає кримінальну відповідальність за схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Зі змісту диспозиції цієї статті випливає, що кримінальну відповідальність за цей злочин можуть нести тільки особи, які на момент його вчинення досягли 18-річного віку, хоча ст. 22 КК такого виключення із загального положення про вік кримінальної відповідальності не називає. Ст. 343 КК передбачає відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу. Для тих, хто застосовує закон про кримінальну відповідальність, очевидно, що такими не можуть бути технічні працівники прокуратури, органу внутрішніх справ тощо, які не наділені повноваженнями щодо здійснення правозастосовних чи правоохоронних функцій (прибиральниці, водії тощо), оскільки виплив на них не може спричинити шкоду авторитету цих органів.
При поширювальному тлумаченні закону, що застосовується, надається більш широкий (але в рамках закону) зміст порівняно з буквальним його текстом. Наприклад, потерпілим від злочину, передбаченого ст. 347 КК, закон називає працівника правоохоронного органу. Фактично ж ним може бути і працівник іншого відомства, наділений правозастосовними або правоохоронними функціями (наприклад, технічний інспектор праці). Поширювальним тлумаченням треба вважати і розкриття змісту узагальнюючих термінів. Так, Пленум Верховного Суду України, говорячи про зґвалтування, яке спричинило тяжкі наслідки, роз'яснив, що ними треба визнавати смерть або самогубство потерпілої, втрату будь-якого органу чи його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрату здатності до дітоутворення, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини або сифілісом, що сталися внаслідок зґвалтування (див. постанову від 27 березня 1992 р. «Про судову практику в справах про зґвалтування та інші статеві злочини»).
→Теорія кримінального права знає чотири способи (прийоми) тлумачення кримінального закону:
Граматичне тлумачення (його ще називають філологічним) полягає у з 'псуванні змісту закону шляхом етимологічного аналізу термінів і понять, що вживаються у ньому, та аналізу його тексту за допомогою правил граматики, синтаксису, орфографії та пунктуації. Наприклад, вживання у санкції статті Особливої частини КК сполучника «або» між названими в ній видами покарання свідчить про те, що суд може застосувати до винного лише одне з них.
Логічне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту закону на підставі правил логіки. Наприклад, згідно з п. 10 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 p., дії осіб, які вчинили розкрадання державного чи колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене відповідними статтями КК 1960 p., необхідно перекваліфікувати, якщо будуть для цього підстави, на відповідні частини й статті КК 2001 р. Для вирішення цього питання треба побудувати логічні силогізми. Припустимо, що в період дії КК 1960 p., коли мінімальна заробітна плата становила 118 гривень, Ім'ярек викрав державного майна на суму 12 000 гривень, що перевищує 100 мінімальних заробітних плат. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 81 КК 1960 р. крадіжка, якою завдано шкоду на суму, що перевищує 100 мінімальних заробітних плат, вважалась вчиненою у великих розмірах. Значить, Ім'ярек вчинив крадіжку у великих розмірах (ч. 4 ст. 81 КК 1960 р.). У новому КК категоризація розкрадання чужого майна залежить від кратності неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 2 примітки до ст. 185 КК 2001 p., крадіжка на суму від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян вважається такою, що завдала значної шкоди потерпілому. Ім'ярек вчинив крадіжку на суму 12 000 гривень, що в 195 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Значить, Ім'ярек вчинив крадіжку, що завдала значної шкоди потерпілому (ч. З ст. 185 КК2001р.).
Систематичне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту закону про кримінальну відповідальність шляхом порівняння його з положеннями цього чи інших законів. Наприклад, для з'ясування змісту словосполучення «те саме діяння», передбаченого у ч. З ст. 153 КК, треба звернутися до диспозиції ч. 1 цієї ж статті, в якій дається його опис. Для з'ясування значення слів «корисна модель», «промисловий зразок» тощо, які вживаються у ст. 177 КК, треба звернутися до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Для визначення того, хто є батьком, опікуном чи піклувальником, тобто особами, які можуть нести кримінальну відповідальність за злочин, передбачений ст. 166 КК, треба звернутися до відповідних норм сімейного законодавства.
Історичне тлумачення зводиться до з'ясування соціальних передумов, що обумовили прийняття закону про кримінальну відповідальність, а також завдань, які ставить законодавець, приймаючи закон. Інколи ці обставини вказуються у преамбулі закону.