89. Затримання особи, що вчинила злочин: поняття, ознаки, перевищення меж затримання.

Затримання особи, що вчинила злочин - дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання або під час вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено заходів перевищення.

Ознаки:

• мета затримання – є лише доставлення злочинця у відповідні органи державної влади.

• особа,яка підлягає затриманню - особа,яка вчиняє злочин або вчинила злочин.

• характер дій при затриманні.

• своєчасність затримання.

• Шкода при затриманні може бути лише необхідною для затримання.

• Співрозмірність шкоди.

Перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні – умисне заподіяння йому тяжкої шкоди, яка явно не співрозмірна або з небезпечністю вчиненого посягання або з обстановкою затримання злочинця.

90. Фізичний або психічний примус.

Фізичний примус – застосування до особи фізичного насильства,що являє собою кримінально-протиправний вплив на організм людини, який вчиняється проти її волі і спричиняє їй фізичну шкоду з метою змусити її до протиправної поведінки.

Психічний примус – погроза заподіяти особі або її родичам чи іншим близьким особам, доля яких має істотне значення фізичної, майнової шкоди з метою змусити цю особу до протиправної поведінки.

Підстави виключення злочинності діяння у випадку непереборного фізичного або психічного примусу.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Ознаки непереборного фізичного примусу:

• Збіг діяння з об'єктивними ознаками об'єктивної сторони статті особливої частини ККУ

• Відсутність волі особи в такому діянні.

91. Поняття та ознаки крайньої необхідності.

Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Крайня необхідність (ст. 39 ККУ) вимушене заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам з метою усунення загрожуюючої небезпеки, якщо вона не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або меншою.

Підстави:

• Небезпека.

• Неможливість усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди цим інтересам.

Ознаки:

• Мета – усунення небезпеки.

• Спрямованість заподіяння шкоди.

• Характер дій – лише активна поведінка.

• Своєчасність заподіяння шкоди.

• Межі – шкода, що заподіяна має бути менше ніж відвернена.