61 Концепція затрат і вигід у проектному аналізі

Цінність проекту (Ц) – це різниця між його вигодами (В) та затратами (З):

Ц=В-З (1)

Аналіз вигод і витрат є основою для прийняття рішення щодо проекту. Він дає можливість оцінити перевищення вигод від реалізації проекту над затратами на його впровадження.

Якщо метою проектного аналізу є встановлення розміру перевищення додаткових вигод від реалізації проекту над додатковими затратами, необхідними для його здійснення, то необхідно визначити методику розрахунку додаткових вигод і додаткових затрат.

Модель оцінки додаткових вигод базується на розрахунку приросту вигод, отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигод:

Додаткові вигоди проекту=ΔВ*Рв, (2)

де ΔВ – додаткові вигоди, отримані завдяки здійсненню проекту;

Р_В – ціна вигод.

Модель оцінки додаткових затрат ґрунтується на визначенні кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їх ціну:

Додаткові затрати проектуз=ΔQ_Р*Рр, (3)

де ΔQ_Р – кількість додаткових ресурсів, необхідних для реалізації проекту; Р_Р – ціна ресурсів.

З позицій економічного аналізу для більшості країн усе, що знижує національний дохід. Відносять до затрат, а те, що його збільшує, - до вигод.

Явними є матеріальні вигоди (затрати), які зумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких піддається кількісному і якісному визначенню, і використовується для підрахунків під час здійснення фінансового аналізу проекту.

До неявних вигод (затрат) належать такі, що не підлягають кількісному і якісному визначенню, проте обов’язково враховуються в економічній оцінці проекту з позиції суспільства. Вони пов’язані з економічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Для оцінки вигод і затрат з точки зору економічного аналізу слід використовувати альтернативну вартість ресурсів і продукції. Здебільшого неявні вигоди і затрати трапляються в проектах соціального, рекреаційного, природоохоронного спрямування.

Альтернативна вартість – це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування. Альтернативна вартість – це вигода, від якої довелося відмовитися при обмеженості ресурсів, це ціна втраченої вигіднішої альтернативи.

Альтернативна вартість виникає при наявності обмеженості ресурсів на об’єкт чи діяльність, що є цінним для когось. Якщо такої обмеженості немає, тоді всі потреби суспільства у будь-який період можуть бути задоволені.

Використання наявних обмежених ресурсів з однією метою обов’язково усуває можливість їх застосування з іншою. Необхідно розподіляти ресурси серед альтернативних способів використання таким чином, щоб чисті вигоди були максимальними.

Явні вигоди від проекту виникають або від збільшення обсягів випуску, що сприяє зниженню собівартості виробництва продукції, або від можливості підвищення ціни на продукцію, що виробляється.

Збільшення фізичного обсягу виробництва – найбільш типовий вид матеріальних вигод, визначення яких базується на додаткових грошових надходженнях, що виникають завдяки проекту.

Вигоди від проектів можуть виглядати як підвищення якості вироблюваної продукції, що дозволяє значною мірою задовольнити зростаючі потреби покупців даного товару, і таким чином збільшити обсяги збуту продукції.

До вигод проекту, що отримуються в результаті реалізації проекту відносять зміни кваліфікації працівників; у часі; місця реалізації; виду продукту (його сортування та переробка).

У сучасній економічній літературі затрати іноді замінюють термінами "витрати" або "видатки". У фінансовому менеджменті, управлінському та фінансовому обліку це неприпустимо, оскільки кожне поняття має окремий зміст. Проте у проектному аналізі для аналітика заміна поняття "затрати" на "витрати" не є принциповою.

Найпоширенішими класифікаційними ознаками витрат є:

• можливість відображення у бухгалтерській звітності:

– бухгалтерські – вартість використаних ресурсів;

– економічні;

• ступінь динамічності витрат залежно від збільшення чи зменшення обсягів виробництва:

– постійні – зміни яких не пов'язані з обсягом продажу;

– змінні – витрати, що мають власні розміри у співвідношенні зі змінами в обсягах виробництва (реалізації);

• період здійснення затрат (довгострокові, короткострокові);

• спосіб віднесення затрат на одиницю продукції:

– середні (собівартість одиниці продукції);

– граничні – витрати, які вимагатимуть від виробника випуску однієї додаткової одиниці продукції;

• походження витрат (експлуатаційні, фінансові);

• ступінь покриття реальної вартості;

• можливість розподілу.