
- •Основні напрямки та школи раннього та класичного
- •Особливості православного віровчення
- •Православний культ: богослужіння, таїнства, свята, пости
- •Вселенське православ’я: автокіфальні та автономні церкви
- •Витоки українського православ’я та його історичний розвиток
- •Вульгата - католицька редакція Біблії. Значимість Свящ. Переказу в католицькій традиції
- •Особливості віровчення і культу католицизму
- •Організаційна структура римо-католицької церкви
- •Значення п Ватиканського собору, для осучаснення католицької традиції
- •Сутність уніатства. Витоки та становлення ідеї унійного руху
- •Особливості віровчення і культу греко-католицизму
- •Культурно-історична значимість Реформації. М. Лютер та його ідейні попередники
- •Основоположні віроповчальні принципи протестантизму: Лютеранське вчення про церкву; спасіння, sola fide і таїнства
- •Характеристика анабаптизма і цвінгліансгва, як продуктів лютеранства
- •Особливості віровчення кальвінізма (про церкву, про спасіння, про безумовну передвизначеність, таїнства). Загальна характеристика французького кальвінізму (гугенотів), пуританізму
- •Розкол в пуританському русі (пресвітеріани та індепенденти). Причини та наслідки міграції пуритан в Америку
- •Пізні протестантські секти в Європі та Америці (характеристика віровчення мормонів, адвентистів, п'ятидесятництва, Свідків Єгови, церкви «Християнської науки», Армії Спасіння)
- •Харизматичний рух в протестантській традиції
- •Традиційна і нетрадиційна релігійність в Україні
- •Стан та динаміка релігійності в Україні: соціологічний аналіз
- •Етноконфесійна ситуація в Україні. Релігійні організації в Україні на перетині XX -xхі століть. Перипетії церковного життя. Причини та наслідки міжцерковного протистояння в 90-х роках на Україні;
Особливості віровчення кальвінізма (про церкву, про спасіння, про безумовну передвизначеність, таїнства). Загальна характеристика французького кальвінізму (гугенотів), пуританізму
Кальвінізм. Жан Кальвін (1509—1564 pp.) — французький богослов, активний діяч Реформації в Швейцарії. У Франції за антикатолицьку діяльність і пропаганду лютеранства він переслідувався, внаслідок чого і змушений був утекти із Франції та оселитися в Женеві. Ж. Кальвін грунтовно переосмислив у буржуазному дусі віровчення католицької церкви, вніс значні зміни до католицького культу.
Він висунув і розвинув учення про «абсолютне приречення», згідно з яким Бог ще до створення світу визначив долю людей, тобто визначив тих, хто одержить спасіння, і тих, хто потрапить у пекло. Проте це, за Кальвіном, не повинно штовхати віруючого на пасивний шлях життя. Людині невідомо, чи буде вона врятована, чи ні. Вона своїм життям і діяльністю повинна заслужити милість Бога і довести, що вона є Божим обранцем. Успіх у справах може служити опосередкованим доказом того, що віруюча особа обрана для спасіння, а невдача — ознака приреченості. Цим самим кальвінізм освячував буржуазну заповзятливість у підприємництві. Послідовники кальвінізму поглибили це вчення, наголошуючи, що успішне підприємництво, доброчесність, набожність, працьовитість, покірність владі — все це прояви Божої обраності. Була висунута теза про «світське покликання» і «світський аскетизм», які вимагають повної відданості людини своїм справам, бережливості, а також відмови від комфорту, розваг, радощів життя.
На грунті кальвінізму виникла кальвіністська церква. На відміну від компромісного лютеранства Кальвін істотно реформував християнську церкву, зробивши її простою, загальнодоступною і дешевою. Він повністю відмінив церковну ієрархію, запровадив виборність церковного керівництва, ліквідував єпископський сан. Основною ланкою церкви є релігійна громада, яку очолюють пастори і пресвітери. Пресвітери та пастори (їх ще називають «міністрами») становлять консисторію, яка керує релігійними справами. Догматичні питання вирішуються на зборах провідних богословів, пасторів і пресвітерів, які дістали назву конгрегацій, а в межах однієї держави — синодів.
З релігійного культу була усунена розкіш, культ зазнав радикального спрощення. В кальвіністських храмах немає вівтарів, ікон і хрестів, органної музики, відсутні літургія та облачения пасторів. Богослужіння провадиться у формі спільних молитов, читання Біблії, співу псалмів. Із семи таїнств кальвіністи визнають лише хрещення і причастя, але розглядають їх лише як духовні символи, спомин про «спокутну жертву Ісуса Христа».
Особливістю кальвінізму є нетерпимість до інших релігій і наукових знань, зокрема до тих відкриттів, які суперечать Біблії, а також прагнення обмежити громадське життя віруючих. Релігійні громади вдаються до дріб'язкового нагляду за громадським і особистим життям віруючих, забороняють розваги, яскравий одяг, танці, вимагають регулярного відвідування церковних служб. Прикладом ворожого ставлення до науки і культури було те, що сам У. Кальвін був ініціатором спалення іспанського вченого-гуманіста, відомого природознавця й анатома М. Сервета, який тоді випадково опинився у Женеві. Кальвін писав, що «Бог не щадить цілі народи, він велить вщент руйнувати міста і знищувати сліди їх, коли вони впадають в єресь». Кальвінізм виявився найбільш радикальною формою пристосування християнства до потреб буржуазної епохи. Подальша еволюція ка\ьвінізму відбувалася на основі врахування національних особливостей тих країн, де він поширювався, а також особливостей тих соціальних верств населення, ідеологію яких він виражав. Згодом кальвінізм втратив крайній радикалізм і набув поміркованішого характеру. На основі кальвінізму виникли релігійні угруповання: реформаторство, пресвітеріанство та конгрегаціоналізм. Реформаторство поширене у Швейцарії, Франції, Голландії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Латвії. В Україні реформаторські громади є в Закарпатській області.
Пресвітеріанство і конгрегаціоналізм мають англо-шот-ландське походження, вони поширені у Великій Британії, США і ПАР.
Кальвіністські церкви об'єднані у Всесвітній пресвітеріанський союз, до складу якого входить 125 незалежних церков. Послідовників кальвінізму тепер налічується близько 50 млн. чоловік.