- •Комп’ютерні мережі, як засіб об’єднання різних пристроїв от.(27 вопрос)
- •Провідні та безпровідні лінії зв’язку.(58 вопрос)
- •Мережеві топології(39 вопрос)
- •Методи доступу до каналу зв’язку.
- •Конкурентний метод доступу до каналу зв’язку.(30 вопрос)
- •Метод опитування (доступ до каналу зв’язку).(40 вопрос)
- •Маркерний метод доступу до каналу зв’язку(33 вопрос)
- •Стандарти ieee 802.3 Ethernet та ieee 802.5 Token-Ring.(62 вопрос)
- •Принципи фізичної реалізації передачі та прийому сигналів в локальній мережі (коди nrz та “Манчестер – іі”)(57 вопрос)
- •Засоби з’єднання локальних мереж.(22 вопрос)
- •Повторювач. Конвертор середовища.
- •Мости, як засоби збільшення кількості сегментів.(48 вопрос)
- •Маршрутизатор. Міжмережеве об’єднання через маршрутизатор(34 вопрос)
- •Локалізація трафіка та ізоляція мереж.(32 вопрос)
- •Погодження протоколів канального рівня.(54 вопрос)
- •Маршрутизація у мережах із складною топологією.(36 вопрос)
- •Модель osi. Функції фізичного рівня.(47 вопрос)
- •Модель osi. Функції канального рівня.(42 вопрос)
- •Модель osi. Функції транспортного рівня.(46 вопрос)
- •Модель osi. Функції сесійного рівня.(45 вопрос)
- •Модель osi. Функції рівня представлення даних.(44 вопрос)
- •Модель osi. Функції прикладного рівня.(43 вопрос)
- •Мережевий рівень і модель osi. Функції мережевого рівня.(38 вопрос)
- •Протоколи передачи даних і протоколи обміну маршрутною інформацією.(60 вопрос)
- •Структура стека tcp/ip.(65)
- •Типи адрес: фізична (mac-адреса), мережева (ip-адреса) та символьна (dns-ім’я).(67 вопрос)
- •Три основних класи ip-адрес.(69 вопрос)
- •Погодження про спеціальні адреси: broadcast, multicast, loopback.(53 вопрос)
- •Відображення фізичних адрес на ip–адреси: протоколи arp та rarp.(14 вопрос)
- •Відображення символьних адрес ip–адреси: служба dns.(13 вопрос)
- •Автоматизація процесу призначення ip–адрес вузлам мережі (dhcp).(9 вопрос)
- •Формат пакету ip.(72 вопрос)
- •Управління фрагментацією.(71 вопрос)
- •Протокол взаємодії вузлів із застосуванням протоколу ip.(59 вопрос)
Автоматизація процесу призначення ip–адрес вузлам мережі (dhcp).(9 вопрос)
При великій кількості комп’ютерів ручне призначення IP-адрес – досить важка процедура. Для того, щоб автоматизувати цей процес був розроблений протокол Dynamic Host Configuration Protocol (DHCP). Цей протокол виконує динамічне призначення IP-адрес. Крім цього, DHCP може підтримувати більш прості способи ручного або автоматичного призначення адрес.
В ручній процедурі адміністратор дає DHCP-серверу інформацію про відповідність IP-адрес фізичним адресам або іншим ідентифікаторам клієнтів. Ці адреси повідомляються клієнтам у відповід ня їх запити до DHCP-сервера.
При автоматичному статичному способі DHCP-сервер призначає IP-адресу і інші параметри конфігурації клієнта із пула адрес без втручання оператора. Межі пула задає адміністратор при конфігурації DHCP-сервера. Між ідентифікатором клієнта і його IP-адресою, як і при ручному призначенні, існує постійна відповідність. Вона встановлюється в момент першого призначення сервером DHCP IP-адреси клієнту. При всіх наступних запитах сервер надає у відповідь ту саму IP-адресу.
При динамічному розподіленні адрес DHCP-сервер видає адресу клієнту на обмежений час, що дає можливість повторного використання IP-адреси іншим комп’ютером. Динамічне розподілення адрес дає можливість побудувати мережу, в якій кількість вузлів перевищує кількість наявних IP-адрес.
Протокол DHCP використовує модель клієнт-сервер. Під час завантаження системи клієнт, що знаходиться в стані «ініціалізація» відправляє повідомлення discover (дослідити), яке широкомовно поширюється в мережі і передається всім discover-серверам. Кожен discover-сервер відповідає на нього повідомленням offer (пропозиція), яке містить IP-адресу і конфігураційну інформацію.
Клієнт переходить в стан «вибір» і збирає конфігураційні пропозиції від DHCP-серверів. Потім він вибирає одну з пропозицій, переходить в стан «запит» і відправляє повідомлення request (запит) вибраному DHCP-серверу.
DHCP-сервер відправляє клієнту повідомлення DHCP-acknowledgment (підтвердження), яке містить ту саму адресу, яка була відіслана на стадії «дослідження», а також, параметри оренди адреси, та інші параметри конфігурації. Після цього клієнт переходить в стан «зв’язок» і може брати участь в роботі мережі.
Формат пакету ip.(72 вопрос)
Пакет IP складається із заголовка та поля даних. Заголовок має такі поля:
Номер версії (VERS) – версія протоколу. Зараз використовується 4 і готується перехід на версію 6 - IPv6. Довжина 4 біта.
Довжина заголова (HLEN) –довжина заголовка в 32-бітних словах. 4 біта. Як правило, довжина заголовка становить 20 байт.
Тип сервіса (SERVICE TYPE). Довжина – 1 байт. Задає пріоритет пакету і вид критерій вибору маршруту Перші три біта визначають пріоритет пакету (PRECEDENCE).
Загальна довжина (TOTAL LENGTH). Довжина 2 байтию Вказує довжину пакету, включаючи заголовок і поле даних.
Ідентифікатор пакета IDENTIFICATION). Довжина 2 байта. Використовується для збирання фрагментованих пакетів.
Флаги (FLAGS). Довжина 3 біти. Вказує на можливість фрагментації пакету, на те, чи є даний пакет проміжним чи останнім фрагментом.
Зсув фрагмента (FRAGMENT OFFSET). Довжина 13 біт. Містить зсув в байтах поля даних цього пакету від початку поля даних вихідного пакета.
Час життя (TIME TO LIVE). Довжина 1 байт. Час життя в секундах. Кожен маршрутизатор зменшує цю величину на 1. Коли значення досягне 0 пакет знищується.
Ідентифікатор протоколу верхнього рівня (PROTOCOL). Довжина 1 байт. Визначає, якому протоколу верхнього рівня належить пакет.
Контрольна сума (HEADER CHECKSUM). Довжина 2 байта.
Адреса відправника (SOURCE IP ADDRESS). 4 байта. IP-адреса відправника.
Адреса отримувача (DESTINATION IP ADDRESS). 4 байта. IP-адреса отримувача
Параметри IP (IP OPTIONS). Вирівнюється по 32-бітній межі. Необов’язкове поле.
Максимальна довжина пакета обмежена розрядністю поля, що визначає довжину, і становить 65535 байт. При передачі в мережах різних типів довжина вибирається з урахуванням максимальної довжини пакета протоколу нижчого рівня.
