Ознаки нормативно-правового акта:

1. Вміщує в собі норми права.

2. Це офіційний державний документ, що має обов'язкові атрибути: назву (закон, постанова, указ), найменування органа, що прийняв акт (Верховна Рада, КМУ, Президент України).

3. Юридичні норми в нормативно-правових актах групуються в розділи, глави, статті.

Види нормативно-правових актів

Нормативно-правові акти підрозділяють на закони і підзаконні нормативно-правові акти.

ЗАКОН - це нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, видається законодавчими органами і регулює найважливіші суспільні відносини в країні.

Основним законом держави є Конституція.

Ознаки закону

1. закон видається, змінюється або скасовується виключно спеціальним органом законодавчої влади (ВРУ);

2. підзаконні нормативно-правові акти повинні прийматись відповідно до законів;

3. у разі колізій між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону;

4. закон регулює найбільш важливі суспільні відносини.

ПІДЗАКОННИЙ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ - це акт правотворчості, прийнятий відповідно до закону, на основі закону і для виконання закону.

Підзаконний нормативно-правовий акт є результатом нормотворчої діяльності компетентних органів держави, уповноважених на те державою громадських об'єднань з встановлення, впровадження в дію, зміни або скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Види підзаконних нормативно-правових атків

1) Укази Президента України;

2) Постанови (розпорядження) Кабінету Міністрів;

3) Акти міністерств, відомств, державних комітетів (наприклад, постанови Міністерства освіти і науки України);

4) Акти місцевих органів влади (місцевих держадміністрацій);

5. Акти Конституційного Суду, Генерального Прокурора, Верховного Суду України.

Підзаконний нормативно-правовий акт покликаний конкретизувати основні положення закону стосовно до певних суспільних відносин.

Як правило, усі підзаконні акти є актами різних органів виконавчої влади.

Система права

СИСТЕМА ПРАВА - це внутрішня організація права, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм.

Система права підрозділяється на окремі норми, інститути і галузі права.

Якщо систему права представити у виді будинку, то окремі норми права - це цеглинки, з яких будується будинок, інститути - блоки будинку, що у своїй сукупності складають галузі - цілі поверхи. У своїй сукупності галузі складають право в цілому.

ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ ПРАВА
НОРМА ПРАВА			ІНСТИТУТ ПРАВА			ГАЛУЗЬ ПРАВА

Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис (норма права). Якщо уявити право як організм, то норма права - його клітка.

Норми права як первинні ланцюжки системи права можуть об'єднуватися в інститути, підгалузі та галузі права.

ІНСТИТУТ ПРАВА - це сукупність правових норм, що регулюють однорідну групу суспільних відносин.

Інститут права цілком входить до складу відповідної галузі права (інститути договору підряду, застави - до складу цивільного права). Відмінність інституту від галузі полягає в тім, що він регулює не всю сукупність суспільних відносин, а лише окремі їх сторони.

Ознаки інституту права:

1) наявність сукупності нормативних приписів;

2) об'єднання правових норм стійкими закономірностями і зв'язками;

3) повнота регульованих відносин.

ГАЛУЗЬ ПРАВА - це сукупність правових норм (приписів), інститутів, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета й методу правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулювання.

Виділяють такі галузі права: конституційне, цивільне, кримінальне, трудове, земельне і т.д.

Ознаки галузі права:

1. сукупність юридичних норм і правових інститутів;

2. регульована такою сукупністю певна сфера суспільних відносин;

3. критерієм відмежування однієї галузі від іншої є предмет і метод правового регулювання.

ПРЕДМЕТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ - це комплекс однорідних суспільних відносин, що регулює певна галузь права.

Так, у галузі трудового права предметом правового регулювання виступають трудові відносини між працівником і роботодавцем; цивільного права – майнові і немайнові відносини; адміністративного права – суспільні відносини в сфері державного управління; сімейного – шлюбно-сімейні відносини.

МЕТОД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ - це сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини.

Розрізняють імперативний і диспозитивний методи правового регулювання.

Імперативний (владний, наказовий) метод передбачає правове становище суб’єктів, побудоване на субординації (адміністративне, кримінальне, фінансове право).

Диспозитивному методу властива рівноправність сторін – суб’єктів правовідносин та врахування їх волі (цивільне, сімейне, трудове).

Саме предмет і метод правового регулювання - основа поділу системи права на галузі.

У залежності від предмета і метода правового регулювання виділяють конституційне, кримінальне, цивільне, адміністративне, фінансове, земельне та інші галузі права.

7