Конфлікти в групі.
Конфлікти між групою і особистістю мають три особливості, а саме:
– суб’єктами таких конфліктів виступає з однієї сторони особа, а з іншої – група; конфліктна взаємодія відбувається на основі зіткнення особистісних і групових мотивів;
– причини конфліктів такого роду пов’язані із положенням особи в групі, і яке характеризується такими поняттями як „позиція”, „статус”, „внутрішня установка”, „роль”, „групові норми”;
Отже, позиція – офіційне, визначене посадою положення в групі.
Статус – реальне положення особи в групі, степінь його авторитетності. Статус може бути високий, середній, низький.
Внутрішня установка – суб’єктивне сприйняття особистістю свого статусу в групі.
Роль – нормативно заданий чи колективно схвалений зразок поведінки особи в групі.
Групові норми – загальні правила поведінки, яких дотримуються всі члени групи.
– форми прояву конфлікту особистість – група можуть бути такими, як використання групових санкцій, обмеження чи повне припинення неформального спілкування членів групи з конфліктуючим, різка критика в його бік.
Розглянемо основні причини, які спричиняють конфлікт між особою і групою. Конфліктологи вважають, що головною причиною є порушення індивідом групових норм. Ці порушення можуть бути такого роду:
1. особа спеціально порушує групові норми, переслідуючи або захищаючи свої інтереси, цінності;
2. особа порушує групові норми випадково або в наслідок того, що не в повній степені засвоїла їх (новий член групи);
3. особа просто не в стані з тих чи інших причин виконати нормативні вимоги (в кримінальних групах, або коли фізичний потенціал є недостатнім – непідготовлений альпініст для підняття на гору).
Другою причиною, яка може викликати конфлікт між особою і групою є порушення статусно-рольових очікувань. В кожній групі існує стійка соціальна структура. Кожний член групи закріплює за собою в груповій структурі свою роль. Статусно-рольові позиції в групі диференційовані по горизонталі і мають певну ієрархію. Одні члени групи займають високі місця, виконують відповідальні ролі і мають високий статус. Члени групи, які знаходяться на менш престижних місцях, як правило, прагнуть покращити свої статусно-рольові позиції. В результаті можуть виникнути статусно-рольові конфлікти між особою і групою.
Група суттєво впливає на особистість, деформуючи його поведінку. А саме:
– соціальна фасилітація – ефект підсилення домінуючої реакції в присутності інших членів групи. (Наприклад школяр перед класом зможе підтягнутися на турніку значно більше разів, а ніж сам в дома.);
– соціальна лінь – тенденція людей зменшувати свої зусилля, якщо вони об’єднаються з іншими для досягнення спільної мети, якщо їх дії не відповідають за кінцевий результат (при перетягуванні канату кожен прикладає значно менше сили, а ніж він би приклав самотужки);
– де індивідуалізація – втрата індивідом в групових ситуаціях почуття індивідуальності, тобто відбувається анонімність особи. чим більша група, тим сильніше де індивідуалізація і тим більша ймовірність проявів насилля, вандалізму та інших дій (дії груп вболівальників після програшу їх улюбленої футбольної команди);
– групова поляризація – підсилення першопочаткової думки особи. після групового обговорення думка окремої особи не стає середньою, а навпаки його прагнення тільки підсилюється. (якщо особа мала намір вкласти свої фінанси в певну справу, то після обговорення всіх „за” і „проти” ця її думка тільки підсилиться, вона буде ризикувати лише для того, щоб довести групі свої сили);
– груповий фаворитизм – віддавання переваги своїй групі і її членам тільки по факту приналежності до неї;
– конформізм – тенденція змінювати поведінку чи переконання в результаті реального впливу групи (уникнути групового тиску досить важко: якщо вам скажуть визначити, який пакет більший, то ви це самі без втручання групи зробите значно швидше і правильніше, а із сторонньою допомогою, яка буде завідомо вам говорити неправду, ви будете мати спокусу піти на поводу в групи).