17. Науково-технічний прогрес як джерело інтенсивного типу економічного зростання. Новітні дослідження економічного зростання.

Економічне зростання – це збільшення виробничих можливостей країни.

Є різні джерела економічного зростання. Одним із таких джерел є науково-технічний прогрес.

Включення в модель Солоу науково-технічного прогресу дозволило виразити стійкий темп економічного зростання (ΔY/Y).

У розчленуванні Солоу зростання ВВП представлене трьома компонентами:

– темп технічного зростання, зростання сукупної продуктивності;

– нагромадження капіталу, внесок капіталу що відповідає частці α;

– збільшення робочої сили, яке збільшує ВВП у частці .

Залишок Солоувимірює внесок технічного прогресу як залишку сукупної продуктивності факторів після відрахування внеску капіталу і праці:

З врахуванням впливу технічного прогресу економіка досягає стаціонарного стану за умови:

s’f(k) = (d + n + g)k.

Науково-технічний прогрес забезпечує не тільки безперервне економічне зростання, але й безперервне підвищення рівня життя, оскільки обсяг продукції на одного працюючого зростає.

Умова «золотого правила нагромадження» під впливом науково-технічного прогресу має вигляд:MP_K = d + n + g.

Модель «золотого правила нагромадження» Солоу з урахуванням технічного прогресу:

(d+n+g)k

i=s*f(k)

Kg

В сучасних моделях економічного зростання виходять з того,що технічний прогрес є екзогенним чинником. Технічний прогрес імпортується в добре розвинених країнах, а бідні країни попадають в пастку бідності.

«Пастка бідності» - це ситуація, за якого низький рівень ВВП на душу населення, низький рівень заощадження і інвестицій, що надалі перешкоджає підвищенню темпів економічного зростання.

Новітні дослідженняпов’язують не фізичним, а людським капіталом.

Ендогенна теорія економічного зростання виходить з відсутності спадної віддачі капіталу, яку пов’язують з тим, що капіталом в сучасній економіці виступають знання і тому забезпечують безперервне економічне зростання. Університети продукують знання, а фірми – продукт.

Інші новітні дослідження відстежую вплив на економічне зростання політичних та інституційних чинників.

18. Попит на гроші, його види та чинники: класичний та кейнсіанський підходи. Запасові теорії транс акційного попиту та портфельні теорії спекулятивного попиту на гроші.

Попит на гроші – сума грошей, яку люди вважають доцільним мати у даних екон. умовах на певний момент часу.

Існують різні теоретичні концепції попиту на гроші, серед яких виділяють класичну, неокласичну, кейнсіанську і сучасні концепції.

Класична концепція-це кількісна теорія грошей ,сутність якої полягає у тому, що загальний рівень цін змінюється пропорційно кількості грошей, котрі перебувають в обігу.

Неокласична концепція формалізувала пряму причинно-наслідкову залежність між кількістю грошей в обігу і рівнем цін.

Кейнсіанська концепція попиту на гроші отримала назву „теорія переваг ліквідності“. Кейнс розглядав 2 види попиту на гроші – трансакційний і спекулятивний. Він виділив 3 мотиви збереження готівк. грошей д/г: - трансакційний (операційний) мотив, тобто потреба у грошах для здійснення оплати угод; - мотив перестороги(застережний) – потреба у грошах для не передбач. витрат; - спекулятивний мотив – потреба мати гроші для збереження цінностей. Трансакційний попит виводиться з класичної моделі. Трансакційний попит на гроші пов’язаний з функціями грошей як засобу обігу та засобу платежу. Реальний попит на гроші для угод залежить від обсягу реального доходу.

Чинники попиту:

• рівень цін (з підвищенням цін домогосподарствам і фірмам для

оплати покупок потрібно мати більшу кількість грошей і навпаки);

- величина ВВП (сумарний запас грошей у суспільстві за інших рівних умов):

- швидкість обігу грошей, яка є зростаючою функцією від процентої ставки і реального доходу:

- номінальна процентна ставка, як вартість втрачених можливостей при збереженні грошових залишків.

Сучасні теорії попиту на гроші поділ-ся на 2 напрямки: - теорії, які досліджують роль грошей як засобу обігу, називаються теоріями операційного попиту, або запасовими теоріями;

- теорії, які зосереджують увагу на функції грошей як засобу нагромадження цінностей, отримали назву портфельних теорій.

Портфельні теорії: 1. Гроші забезпечують анонімність власників. 2. Недовіра до банк. системи. 3. Періоди фін. нестабільності. Формально портфель – набір активів, не лише фін., але й реальних. Теорія портфелю виходить з того, що екон. агенти не схильні до ризику, тому вони намагаються не лише максимізувати доходність своїх активів, але й зменшити ризик від їх зберігання.

19. Пропонування грошей: роль центрального та комерційних банків. Процес мультиплікації грошей як результат взаємодії центрального банку, комерційних банків і населення. Чинники грошового пропонування.

Пропонування грошей – це процес формування в національній економіці грошової маси – кількості грошей, яка є в країні на певний момент часу.

Грошова маса – сума готівки поза банками(C) та трансакційних депозитів(D):

M^S= C+D

Загальний обсяг пропонування грошей формується поведінкою і взаємодією 3-х економічних суб’єктів:

• політикою центрального банку;

• діяльністю комерційного банківського сектору;

• діяльністю небанківського сектору.

Центральний банк є головним суб’єктом пропонування; він здійснює грошову емісію і створює грошову базу. Грошова база– це гроші високої ефективності, які є лише частиною грошового пропонування; сума готівки випущеної в обіг поза банками( С) та резервів комерційних банків(R):

M₀ = C+R

Комерційні банки - це фінансові інститути, які спрямовують фінансові ресурси від заощадників до інвесторів, а також виконують платіжно-розрахункові операції для своїх клієнтів та інших банків.Важливу роль при формуванні пропонування грошей відіграють резерви, позики та цінні папери уряду.

Резерви ( R )– це сума грошових засобів, що зберігаються на банківських рахунках і не видаються як кредити:

R = RR + ER

Обов’язкові резерви (RR) – це обов’язковий мінімум коштів, які комерційні банки, згідно з нормою встановленою ЦБ, повинні відраховувати від кожного депозиту і утримувати на рахунку в ЦБ.

Надлишкові резерви ( ER ) – це кошти,що залишаються в комерційних банках; позиковий потенціал комерційних банків.

Норма обов’язкового резервування:

rr = RR/D

Процес мультиплікації грошей як результат взаємодії центрального банку і комерційних банків:

Простий банківський мультиплікатор( мультиплікатор резервів):

Грошова маса: M^S =μ*ΔD

Пропонування грошей: M^S =μ*M₀

Процес мультиплікації грошей як результат взаємодії центрального банку, комерційних банків і населення повинен враховувати схильність населення до ліквідності, що представлена коефіцієнтом ліквідності ( коефіцієнтом депонування грошей) (cr ) –відношення готівки до депозитів:

cr = C/D

Грошовий мультиплікатор залежить від норми обов’язкового резервування і коефіцієнта депонування:

Відповідно грошове пропонування:

Узагальнена функція пропонування грошей має вигляд:

M^S= M (M₀ ,rr, i)

(+) (-) (+)

Крива пропонування грошей графічно є прямою висхідною.

Основним ендогенним чинником виступає процентна ставка. Крім неї є ще грошова база і норма обов’язкового резервування, які відносно функції пропонування грошей виступають також як ендогенні, але як екзогенні тому, що вони змінні, які залежать від політики центрального банку.