5.Дайте визначення санітарних норм. Яка їхня роль під час аналізу умов праці?

Держа́вні саніта́рні но́рми, пра́вила, гігієні́чні нормати́ви (санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та (або) нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища і вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини.

У залежності від фактора, що нормується, С.н. поділяють на: гранично допустимі концентрації (ГДК), допустимі залишкові концентрації (ДЗК), гранично допустимі рівні (ГДР), гранично допустимі дози (ГДД).

На стадії дослідницьких та дослідно-промислових розробок і випробувань нових хім. речовин можуть застосовуватися тимчасові гігієнічні нормативи – орієнтовні безпечні рівні впливу (ОБРВ). Нагляд за дотриманням С.н. здійснює система державних установ спеціального санітарного нагляду, яка має свої обласні, міські і районні санітарно-епідеміологічні станції.

Санітарні норми, встановлені для підприємств, визначають правила, вимоги, положення, які регламентують умови праці. Вони представлені у вигляді різних документів: довідників, збірників норм та правил, інструкцій, постанов, законодавчих актів.

Виділяють таку класифікацію санітарних норм:

― за призначенням — проектування промислових підприємств, організація технологічних процесів, санітарного стану підпри-ємств, техніки безпеки та виробничої санітарії, норми для окре-мих видів виробничих шкідливостей;

― щодо обов’язковості застосування — обов’язкові і рекомен¬довані;

― залежно від впливу умов праці на організм людини — оп-тимальні й допустимі;

― залежно від сфери застосування — загальні та галузеві;

― залежно від терміну дії — постійні та тимчасові.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залеж-но від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поді-ляються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітар-на зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єк¬том, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами.

Згідно з нормами визначаються гранично допустимий рівень виробничого фактора (ГДР), гранично допустима концентрація (ГДК), допустимий рівень виробничого фактора.

6. Назвіть завдання і мету управління умовами праці.

Управління умовами праці — це безперервний процес здійснення організаційно-технічних, соціально-економічних та інших заходів, спрямованих на збереження здоров’я працівників, зменшення впливу несприятливих і шкідливих факторів на організм людини.

Однією з головних вимог до управління умовами праці є підхід як до системи, що стосовно соціально-економічного управління означає прийняття рішень на основі комплексного вивчення взаємозв’язку всіх елементів об’єкта, що управляється. З урахуванням особливостей управління умовами праці цей підхід припускає багатоаспектність розв’язання проблем, складність, комплексність їх взаємозв’язків, ієрархічний характер управління, безліч критеріїв вибору рішень, обмеженість ресурсів і можливостей у розв’язанні всіх проблем, пов’язаних зі створенням сприятливих умов праці, варіантність використання ресурсів. метою управління є сукупність діалектично взаємопов’язаних і взаємозумовлених інтересів працівників і суспільства, спрямованих на задоволення потреби в праці та її ефективному використанні, збереження або підтримку здоров’я тих, хто працює. Загальними завданнями управління умовами праці є такі: забезпечення повної реалізації конституційного права та обов’язків громадян працювати, права на безпечні й здорові умови праці (ст.43 Конституції України); підвищення ефективності на основі поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища згідно з національною програмою. Вказані цілі взаємопов’язані й цілковито відповідають вимогам, що стосуються їх формування як об’єкта управління. Вони відображають інтереси громадян, а також суспільства загалом і зумовлені дією об’єктивних економічних законів, а їх змістова основа відповідає меті виробництва.

Основними завданнями управління охороною праці є: 1) опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях; 2) підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на забезпечення: - належних, безпечних і здорових умов праці; - утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів; - необхідних засобів індивідуального захисту для працівників; - організації і проведення навчання працівників з питань охорони праці; - пропаганди охорони праці; - обліку, аналізу та оцінки стану умов і безпеки праці; -професійного добору працівників окремих спеціальностей; - страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань; 3) організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях; 4) стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва; 5) широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці.

Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.