1.3.Сутність ефективності виробництва галузі рослинництва

Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів – робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживчих вартостей, спрямованих задовольнити відповідні потреби людей. Отже будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю.

Щоб зрозуміти суть ефективності виробництва галузей рослинництва потрібно провести їх комплексний аналіз.

Рис. 2. – Формування ефективності виробництва

Завданням аналізу є вивчення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення втрат. За допомогою аналізу оцінюють досягнутий рівень виробництва продукції, виконання державних контрактів і замовлень, договорів з іншими покупцями і забезпечення продукцією потреб підприємства, виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили. Аналізують також причини зміни розміру посівної площі та урожайності культур, вивчають передовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції, розробляють заходи збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, оптимізації витрат на виробництво, нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції, обґрунтовують стратегії розвитку галузі.

На першому етапі аналізу вивчають виробничий потенціал галузі рослинництва. Він включає ґрунтово-кліматичні умови і ресурси, які є в розпорядженні галузі (земля, трудові ресурси, матеріальні ресурси, технології вирощування тих чи інших культур ).

Одним із специфічних і незамінних факторів навколишнього середовища для сільськогосподарського виробництва є природні умови, які включають ґрунти, рельєф, клімат, водні ресурси. Їх характер зумовлюють: набір і врожайність культур, технологію і організацію робіт у рослинництві, формування парку сільськогосподарських машин і ефективність використання їх, специфічні властивості земель, розмір і характер витрат на виробництво продукції.

Для оцінки потенційних властивостей ґрунтів та їх впливу на результати господарської діяльності необхідні дані про їх типи і ґрунтові особливості. Скориставшись кадастровою оцінкою окремих ґрунтів можна виявити залежність урожайності сільськогосподарських культур від ґрунтових відмін.

При оцінці ґрунтів слід враховувати і рельєф місцевості, дані про який наведено в паспортах полів.

Клімат залежить від географічного розташування підприємства і характеризує багаторічний режим погоди. Для сільськогосподарського виробництва найважливішими є такі фактори: сонячна радіація, температурний режим, кількість опадів і вологість повітря.

У поняття водні ресурси включають рівень залягання ґрунтових вод, наявність на території підприємства річок, ставків, озер, джерел водопостачання. Вони зумовлюють набір культур для вирощування в даному підприємстві, підвищують вологість повітря, що позитивно впливає на ріст і розвиток культур.

На другому етапі аналізу вивчають виробництво продукції за обсягом, асортиментом і якістю.

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур.

Оцінку дотримання планової площі на основі порівняння фактичної посівної площі з плановою. Оскільки зміна розміру посівної площі зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізу визначають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення її ефективності. Основними факторами, які можуть зумовить ці зміни є: метеорологічні умови аналізованого періоду, загибель посівів від хвороб, шкідників і бур’янів, зміна потреб у певній продукції, погіршення забезпечення підприємств певними ресурсами.

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва є урожайність. Її рівень формується під впливом багатьох факторів, які можна об’єднати в дві групи: метеорологічні і агротехнічні.

Агротехнічні фактори включають вибір найбільш вдалого попередника, забезпеченість господарства високоякісним насінням районованих сортів, добривами, засобами захисту рослин, дотримання оптимальних строків і якості виконання всього комплексу робіт з підготовки ґрунту, посіву й вирощування та збирання урожаю. Третім і заключним етапом аналізу є визначення ефективності галузей рослинництва, яка включає також вивчення показників прибутковості і рентабельності.

Ефективність – це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, при чому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в повному обсязі за їх первісною вартістю або у формі виробничих витрат. Ефективність може бути технологічна, економічна, соціальна, екологічна.

Технологічна ефективність являє собою урожайність. Сюди відноситься: вихід видів продукції рослинництва на одиницю площі ( 1га, 100га), виробництво зерна на одиницю площі ріллі, виробництво продукції на одиницю добрив, виробництво продукції на одиницю маси насіння.

Економічна ефективність включає в себе: вартісну оцінку виходу продукції зіставлену із площею земельних ресурсів та витраченими ресурсами, виручку від реалізації продукції, валовий дохід, чистий дохід, прибуток.

Соціальна ефективність включає: рівень і тенденції оплати праці (зміни), рівень соціального комфорту житла, наявність культурно-побутових приміщень.

Екологічна ефективність враховує вміст шкідливих речовин у грунті і виробленій продукції, інтенсивність ерозійних процесів, темпи відновлення природної родючості ґрунту.

РОЗДІЛ ІІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА