2….. Види земляних споруд. Технологічні властивості ґрунтів.

Земляні споруди за своїм призначенням поділяють на постійні й тимчасові. Постійними вважають такі споруди, що призначаються для експлуатації протягом тривалого періоду. Це сплановані майданчики, земляне полотно доріг, греблі, дамби, канали, штучні водойми, відстійники тощо.

Тимчасові земляні споруди влаштовують до початку наступних будівельно-монтажних робіт. До них належать котловани, траншеї, перемички, тимчасові нагірні та водоперехоплювальш канави й т. ін.

Котловани — це тимчасові виїмки для зведення фундаментів, окремих частин будівель чи споруд, розташованих нижче поверхні зшліГраншеї —- тимчасові виїмки для укладання труб та інших інженерних мереж, а також зведення стрічкових фундаментів.

Ґрунтами називають породи, що залягають у верхніх шарах земної кори. До них належать рослинний грунт, пісок, супісок, гравій, глина, суглинок, торф, пливуни, різні напівскельні та скельні грунти.

За крутістю мінеральних частинок грунту, їхнім взаємозв'язком та механічною міцністю ґрунт поділяють на п'ять класів: скельні, напівскельні, великоуламкові, піщані (незв'язні) та глинисті (зв'язні).

До основних властивостей та показників грунтів, що впливають на технологію виробництва, трудомісткість та вартість земляних робіт, належать: щільність, вологість, міцність, зчеплення, грудкуватість, розпушуваність, кут природного укосу.

Щільністю піщаних та глинистих грунтів становить 1,5...2 т/м3; нагавскельних не розпушених — від 2 до 2,5, скельних — більш як 2,5 т/м3.

Вологість — це ступінь насиченості пор ґрунту водою; визначаться відношенням маси води та грунту до маси його твердих частинок (у процентах). Ґрунти вологістю до 5 % вважають сухими, 5...30 % — нормальної вологості, понад ЗО % — мокрими.

3…. . Методи ущільнення бетонної суміші; область застосування і основні технічні засоби.

Вібрування бетонної суміші засноване на поширенні в ній механічних коливань у вигляді хвиль, що створюють динамічний тиск. Під дією їх суміш немовби розріджується, стає рухливою і текучою, частинки заповнювачів, хитаючись і осідаючи в цементному розчині, щільно прилягають одна до одної, із суміші виводиться повітря. Вібруванням ущільнюють бетонну суміш рухливістю 0...9 см. Тривалість вібрування становить ЗО...100 с.

За способами дії на ущільнювану бетонну суміш розрізняють вібратори: глибинні, що передають коливання на бетонну суміш від заглибленого в неї вібронаконечника чи корпуса; поверхневі, які передають і коливання через робочу площадку, встановлену на поверхні бетонної суміші; зовнішні, що закріплені на зовнішньому боці опалубки і передають, коливання на бетонну суміш через опалубку.

Трамбування виконують ручними і пневматичними трамбівками під час укладання дуже жорстких бетонних сумішей у малоармовані конструкції, а також у тих випадках, коли застосовувати вібратори неможливо через шкідливу дію вібрації на розміщене поряд устаткування. Штикування виконують за допомогою шурників, проштовхуючи ними щебінь між стрижнями арматури під час укладання і вібрування сумішей рухливістю 4...8 см у густоармованих конструк¬ціях, а також сумішей рухливістю більше ніж 10 см для запобігання розшарування їх від дії

Коткуванням ущільнюють особливо жорсткі малоцементні бетонні суміші при зведенні масивних бетонних конструкцій, переважно в дорожньому, гідротехнічному й аеродромному будівництві. Для ущільнення застосовують котки(масою більше ніж 4 т) і віброкотки. Ущільнення в стиснених умовах виконують малогабаритними котками масою 0,5...2 т.

Вакуумування бетонної суміші є одним з ефективних методів впливу на властивості отримуваного бетону. Вакуумування дає змогу витягти з укладеної та вже ущільненої вібрацією суміші близько 10.,.20 % надлишкової (вільної) води. Здійснюється вакуумними установками.