2.2. Інструменти митно-тарифного регулювання, класифікація мит

Головними інструментами торговельної політики і держав­ного регулювання внутрішнього ринку товарів при його взаємодії зі світовим ринком є мита та інші митно-тарифні заходи.

Митний тариф - це систематизований відповідно до товар­ної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок мит, якими обкладаються товари під час перетину митного кордону держави.

Під митним кордоном вважається кордон митної території, на якій держава має виключну юрисдикцію відносно митної справи.

Митна територія країни може не збігатися з географічною територією в таких випадках:

• при утворенні митного союзу двох або кількох держав (наприклад, Бельгія та Люксембург);

• за наявності у країні вільних (спеціальних) економічних зон;

• при вирівнюванні за згодою межуючих держав митних кордонів (коли географічні кордони не сприяють або роблять взагалі неможливим встановлення митного контролю на прикордонній території).

Кордони митної території встановлюються урядом кожної держави.

Митний тариф складається з двох основних елементів:

товарної номенклатури;

ставок мит.

Разом ці два елементи забезпечують можливість оперативної зміни впливу митного тарифу як за колом країн і категоріями імпортних товарів, так і за рівнем захисту внутрішнього ринку.

Систематизація ставок мит у тарифі здійснюється відповідно до диференційованого списку товарів - товарної номенклатури. Ха­рактерними ознаками будь-якої товарної номенклатури є системність опису товарів і привласнення коду кожній товарній позиції.

Залежно від призначення товарної номенклатури існують такі її види:

- митно-тарифна номенклатура - для збирання мит при імпорті та експорті товарів;

- статистична номенклатура - для збору статистичних даних про імпорт та експорт товарів;

- комбінована тарифно-статистична номенклатура – поєднує митно-тарифну та статистичну номенклатури.

Основним елементом митного тарифу є мито.

Мито — це обов'язковий грошовий внесок, який збирається державою при перетині товаром її митного кордону. Розмір певної плати є ставкою мита.

Мито виконує декілька функцій:

захищає національних товаровиробників від іноземної конкуренції -протекціоністська функція, яка стосується імпортних мит;

є джерелом надходження коштів до бюджету держави - фіскальна функція, яка стосується імпортних та експортних мит;

є засобом покращання умов доступу національних товарів на зарубіжні ринки та запобігання небажаному експорту товарів - балансувальна функція, яка стосується експортних мит;

раціоналізує товарну структуру - регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит;

підтримує оптимальне співвідношення валютних доходів та витрат держави - регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит.

Класифікація мит за різними ознаками наведена в табл. 2.2

Таблиця 2.2

Класифікація мит

Класифікаційна ознака	Види мит
1. За об'єктом оподаткування	1.1. Ввізні 1.2. Вивізні 1.3. Транзитні
2. За способом стягнення	2.1. Адвалерні 2.2. Специфічні 2.3. Комбіновані
3. За характером оподаткування	3.1. Сезонні 3.2. Антидемпінгові 3.3. Компенсаційні 3.4. Каральні
4. За країною походження	4. 1 . Автономні 4.2. Конвенційні 4.3. Преференційні
5. За типами ставок	5.1. Постійні 5.2. Змінні
6. За способом обрахунку	6.1. Номінальні 6.2. Ефективні

Адвалерні або вартісні мита нараховуються у відсотках до митної вартості товару. Застосування адвалерних мит веде до збільшення митних зборів при зростанні світових цін на високотехнологічну продукцію з великим ступенем обробки. Позитивною стороною адвалерних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються тільки доходи бюджету. Негативною стороною адвалерного мита є те, що вони передбачають необхідність митної оцінки товару з метою оподаткування митом. Оскільки ціна товару може коливатись під впливом багатьох економічних (обмінний курс, процентна ставка тощо) та адміністративних (митне регулювання, вибір методики визначення митної вартості товару) чинників застосування цих мит пов'язане із суб'єктивністю оцінок, що може потягнути за собою зловживання як з боку митників, так і з боку власників товару. Сьогодні більшість промислове розвинутих країн прийшли до згоди стосовно методики оцінювання митної вартості. Митники спочатку повинні вивчити ціну, зазначену у накладній. Якщо вона не зазначена або її справжність сумнівна, вони повинні оцінити товар на підставі вартості ідентичних товарів, якщо таких товарів немає - на основі аналогічних товарів, що надходять у той самий або майже у той самий час. Якщо ці методи не можуть бути застосовані, митники можуть визначити вартість на основі остаточної вартості продажу цього товару або виходячи з обґрунтованих витрат на товар.

Специфічні мита нараховуються у встановленому розмірі з будь-якої фізичної характеристики товару, наприклад з обсягу, одиниці товару. Перевага специфічних мит перед адвалерними полягає у тому, що вони не залишають місця для зловживань. Принципова відмінність від адвалерних мит - специфічні мита не залежать від напрямку міжнародної кон'юнктури. Проте рівень митного захисту за допомогою специфічних мит, значною мірою залежить від коливань цін на товари. Як наслідок, при зростанні імпортних цін рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою специфічних мит падає. Проте в період еконо­мічного спаду і зниження імпортних цін специфічний тариф збільшує рівень захисту національних виробників.

Комбіновані мита поєднують два попередні види - адвалерний та специфічний. Одночасно збирається мито, нараховане у вигляді відсотка від митної вартості і з одиниці фізичної міри товару. Наприк­лад, 20 % вартості автомобіля, але не більше ніж 2 дол. США з 1 см³ двигуна автомобіля.

Ввізні мита накладаються на імпортні товари під час їх завезення у країну. Мета - захист національних виробників від іноземної конкуренції.

Вивізні мита накладаються на експортні товари під час їх вивезення за межі митної території держави. Застосовуються у разі значних відмінностей у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари, їхня мета - скоротити експорт і поповнити бюджет.

Транзитні мита накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію країни. Є засобом торговельної війни.

Сезонні мита — діють у визначену пору року або у різні пори року, мають різну величину, їх застосовують у рамках митного тарифу. Зазвичай термін їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу щодо цих товарів припиняється.

Антидемпінгові мита застосовуються, якщо на територію країни товари ввозяться за демпінговою ціною, тобто за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортера, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам аналогічних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного виробництва таких товарів. Ці мита збираються у доповнення до звичайних мит. Антидемпінгові мита застосовуються тільки тоді, коли в результаті антидемпінгового розслідування встановлені факт демпінгу, завдан­ня матеріального збитку (загрози завдання матеріального збитку) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними. Антидемпінгові мита застосовуються на селективній основі, оскільки вони є відпо­віддю на дискримінацію в цінах.

Компенсаційні мита накладаються на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовувалися субси­дії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним товаровиробникам аналогічних товарів.

Дія цих мит обмежена у часі і вводяться вони після проведен­ня особливих квазісудових процедур. Вони збираються у доповнен­ня до звичайних мит.

Каральні мита застосовуються у відповідь на недружні дії іншої держави. Головна відмінність від антидемпінгового мита полягає у тому, що при його застосуванні відпадає необхідність у спеціальному розслідуванні. Наприклад, Латвія заборонила транслю­вати російські телевізійні канали на своїй території. Росія стала вважати, що Латвія притісняє російськомовних громадян і ввела каральні мита па латвійські товари. У результаті Латвія буквально через декілька днів відмовилася від свого рішення.

Автономні мита встановлюються на основі односторонніх рішень державної влади країни поза залежністю від існуючих договорів і угод та інших міжнародних зобов'язань. Рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламен­том (в Україні - Верховною Радою), а конкретні ставки мит встанов­люються відповідним відомством (переважно Міністерством еконо­міки або фінансів) та схвалюються урядом.

Конвенційні (договірні) мита встановлюються і закріплюють­ся в рамках двосторонніх або багатосторонніх угод (ГАТТ/ВТО). У зв'язку із поширенням у міжнародному торговельному праві прин­ципу режиму найбільшого сприяння (РНС), конвенційні ставки, зна­чення яких застосовується щодо країн, з якими держава має закріп­лений принцип РНС, отримали назву ставок РНС. Значення ставки РНС нижче, ніж значення автономної ставки. Конвенційні мита найбільш поширені у сучасній системі міжнародної торгівлі.

Преференційні мита — це пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які розвиваються. Мета преференційних мит - сприяти економічному розвитку цих країн, насамперед за рахунок їх індустріалізації і розширення експорту. З 1971 року діє Загальна система преференцій (ЗСП), бенефеціарами якої є 150 країн, що розвиваються. ЗСП передбачає значне зниження імпортних мит на готову продукцію з країн, що розвиваються. Преференційні ставки мита фіксуються переважно в окремому стовпчику тарифу.

Постійні мита - митний тариф, ставки якого встановлені органами державної влади і не можуть змінюватись залежно від обставин. Більшість країн мають такі мита.

Змінні мита - митний тариф, ставки якого можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках (наприклад, зі зміною рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

Номінальні мита - тарифні ставки, зазначені у митному тарифі.

Ефективні мита - реальний рівень мит на кінцеві товари, розра­хований з урахуванням рівня мит на імпортні вузли і деталі цих товарів.

У багатьох випадках національні законодавства передбачають тарифні квоти.

Тарифна квота - це різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті у межах певних кількостей (квот) він оподатковується за базовою внутрішньоквотовою ставкою та­рифу, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатковується за ви­щою, понадквотовою ставкою тарифу. Тарифне квотування є інс­трументом комбінованого характеру, який поєднує елементи економіч­ного і адміністративного впливу. Активно застосовується в ЄС, а також передбачено Угодою із сільського господарства у рамках ГАТТ/ВТО.

Структура тарифів багатьох країн передусім забезпечує захист національних виробників готової продукції, особливо не пере­шкоджаючи ввезенню сировини та напівфабрикатів.[5; 10; c. 580]

Для захисту національних виробників готової продукції та стимулювання ввезення сировини та напівфабрикатів використову­ється тарифна ескалація - підвищення рівня митного оподаткування товарів у міру зростання ступеня їх обробки.

Крім намагання за­хищати неконкурентноспроможну вітчизняну продукцію, необхідно також враховувати інтереси споживачів щодо доступу до імпортних товарів високої якості за помірними цінами та можливі наслідки протекці­оністських дій нашої держави у зовнішньополітичних відноси­нах. Не є секретом, що від введення митого тарифу на імпорт у виграші залишилися виробники та державний бюджет, а в про­граші — споживачі. Митний тариф, як і будь-який податок, приводить до перерозподілу прибутків до державного бюджету та виробників в галузях, які захищені цим тарифом. Але су­купний виграш виробників і держави є меншим, ніж сукупний програш споживачів, це пояснюється тим, що: по-перше, спожи­вачі вимушено скорочують споживання продукції, оскільки вона стає дорожчою; по-друге знижується ефективність розподілу ресурсів, оскільки розширюється виробництво у недостатньо кон­курентоспроможних вітчизняних фірм з більш високим рівнем витрат. Але з іншого боку, підтримка вітчизняного виробника та наповнення державного бюджету сприяє зайнятості населен­ня та збільшенню видатків на соціальну сферу, тим самим збільшуючи життєвий рівень населення.