14. Естетичні погляди Франка

Молодий Франко під впливом М. Драгоманова захопився соціалістичними ідеями. Для Драгоманова основою його соціалістичних переконань були хлопоманство і українофільство. Він вважав, що хто хоче служити інтересам свого народу повинен дбати про інтереси селянства, а в інтересах селянства слід домагатися суспільного устрою на соціалістичних засадах, коли вся земля буде належати громадам. Під впливом захоплення соціалістичною теорію у молодого Франка виникла ідея написати цикл творів про Борислав. У 1877 році в журналі „Друг” з’явилися оповідання: „Ріпник”, „На роботі” і „Навернений грішник”. У червні того ж року Франко був заарештований через звинувачення у поширенні соціалістичних ідей. Франка звинуватили у приналежності до таємної соціалістичної організації, якої насправді не існувало. Франка позбавили права працювати в Просвіті і заборонили відвідувати Руську бесіду.

Саме тоді від народовців (народовці – це представники галицької, буковинської інтелігенції, які орієнтувалися на народ, обстоювали його інтереси і дбали про формування національно свідомих українців) під впливом Драгоманова відмежувалася нова радикальна течія, яку очолили Франко і Павлик. Саме вони сприяли організації в Західній Україні перших політичних партій (РУП 1890 р., УНД 1899 р., УСД 1899 р.). Перший арешт припинив мирну еволюцію суспільно-політичних поглядів Франка і зробив з нього революціонера. Франко з Павликом почали видавати журнал „Громадський друг”. Перші два випуски були конфісковані прокуратурою, а два наступні, щоб обійти цензуру були видані під назвами „Дзвін” і „Молот”. З 1878 Франко стає співробітником львівської газети „Праця”. У грудні 1880 Франко і Б. Червінський склали перший програмний документ Галицького соціалістичного руху „Програму соціалістів польських і руських східної Галичини”. Своє кредо соціаліста Франко найповніше виклав у письмі до Ольги Рошкевич від 20 вересня 1878 р. В основі будови нового ладу лежатиме суспільна (громадська) власність; - суспільство складатиметься з рівноправних громадян, які будуть управлятися вибраним ними ж керівництвом; - плоди праці належатимуть робітникам; - зникнуть класові привілеї; - військо буде змінено громадською міліцією; - нації створять федерації. 1880 Франко почав задумуватися над проблемою співвідношення соціалістичного і національного питань, ці зміни були початком ідейної революції, яка заклалась у 90-х роках 19 ст. 1880 Франко був вдруге заарештований, оскільки його знову звинуватили у соціалістичній змові на підставі того, що за кілька днів раніше у селі Москалівка селянин стріляв у війта і важко поранив його. При обшуку в хаті були знайдені „Громадський друг” і „Дзвін”, видавцем яких був Франко. Слідство тривало три місяці, після чого Франко був звільнений за відсутністю доказів. 80-ті роки стали етапними у формування політичної позиції Франка. Саме в цей час з’явилася надія на створення окремої селянської партії, оскільки йшлося про розгортання на селі масового читальницького (культурно-просвітнього) руху. 1879 – 1887 в Галичині було відкрито близько 600 читалень. У 1886 були проведені 3 сільські віче, у Косові, Коломиї і Станіславові, на яких селяни відкрито висловлювали претензії до влади. Особливим у житті Франка став 1889 р., коли Львівська влада розпочала нову хвилю репресій проти українських соціалістів. Львівська влада заарештувала Франка втретє, разом із усіма учасниками пропагандистської акції. Особисто Франка інкримінували державну зраду. Бо на їх думку Франко прагнув відірвати Галичину від Австрії, а Україну від Росії і з Галичини та України зробити самостійну Українську руську державу – Київське князівство. Справу врятував київський історик В. Антонович. 1890 було утворено русько-українську радянську партію, виникненню якої передувало заснування на початку 1890 журналу „Народ” за редакцією Франка і Павлика. 90-ті роки 19 ст. стало остаточним переломом у світоглядній еволюції Франка вбік національного елементу. Франко тричі балатувався в департамент Австрійського парламенту (1895, 97, 98 рр..)у виборчих округах від Перемишля, Дрогобича, до Тернополя. Невдача була зумовлена тис, що Австрійська влада боялася легалізації діяльності Франка, на той час уже відомого в демократичних колах Європи. Еволюція Франка вбік національного елемента зумовила організацію 26 грудня 1899 утворення Української націонал-демократичної партії, яку очолили Франко, Грушевський. Можемо стверджувати, що зміна політичних поглядів Франка (від соціалізму за Драгомановим до націонал-демократизму) відбулася навколо однієї стрижневої ідеї про що Франко докладно напише у 1903 в статті „Що таке поступ?” Франко наголосив, що він завжди прагнув сполучати в тому числі і в політиці „інтереси рідного народу та загальнолюдські гуманні ідеї”. Франко був одним із небагатьох політичних і громадських діячів, які напередодні І св. Війни відстоювали постулат політично самостійної України, в той час, як у політичний платформі партії переважає ідея національного пріоритету автономії України. На думку Франка в основі політичної самостійності повинно бути поставлене економічне питання. Політична еволюція Франка відбулася, як результат критичного переосмислення федеративних поглядів Драгоманова. На думку Франка будь-яка диктатура, навіть народна, є шкідливою. Розв’язання національного питання у рамках тогочасної марксистської теорії було принципово неможливим, оскільки марксизм та ідеологія національних рухів виходили з принципово різних теоретичних засад. Франко фактично був прихильником демократичного націоналізму. В останні роки життя Франко виробив морально-політичні орієнтири подальшого розвитку українського національного руху: - політична самостійність; - робота під гаслом: „менше крові більше поту”; - вимога систематичної праці в ідеологічній, політичній, економічній та культурній сферах. Ідея діалектичної єдності національного і загальнолюдського у художній формі найкраще втілилася у філософській темі Франка „Мойсей”.