5. Охорона праці

Створення цілком безпечних та здорових умов праці є одним з найважливіших завдань, що стоять перед державою. Виконання цього завдання нерозривно пов’язано з удосконаленням методів управління охороною праці на виробництві. Охорона праці – ключовий інститут соціальної політики сучасної держави і являє собою складну систему заходів і засобів, скерованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Мета розділу – дати загальні наукові основи безпечних методів роботи, забезпечення нормальних умов для високопродуктивної праці співробітників, що запобігають виробничому травматизму, профзахворюванням, аваріям, пожежам і т.д. в приміщеннях бібліотеки.

5.1. Правові основи охорони праці

5.1.1 Охорона праці жінок, неповнолітніх і інвалідів

Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи.

Забороняється застосування праці жінок на важких ро­ботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умова­ми праці, на підземних роботах, залучення жінок до підіймання важких речей, праця жінок у нічний час.

Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років, не можуть залучатися до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також не допускається направлення їх у відрядження. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на робо­ту і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю. Жінкам надаються оплачувані відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів.

Неповнолітні, тобто особи, котрі не досягли віку 18 років, у трудових

правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх. Нарівні з цим для них встановлено додаткові пільги і гарантії трудових прав.

В інтересах охорони здоров'я неповнолітніх забороняєть­ся застосування їх праці на важких роботах, на роботах зі шкідливими, небезпечними умовами праці, а на підземних роботах, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує вста­новлені для норми.

Особи зі зниженою працездатністю володіють усією пов­нотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і обов'язків. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабіліта­ції їм забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосо­вується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства використовуючі працю інвалідів, зобо­в'язані створювати для них умови праці з урахуванням ре­комендацій медико-соціальної експертної комісії.

5.1.2. Державна управління охороною праці та нормативно правові акти з охорони праці

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Регулюючи статті конституції:

- стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці

- стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці

- стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці

- стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці

- стаття 36. Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці

- стаття 37. Організація наукових досліджень з проблем охорони праці