22. Механізми функціонування регіональних ринків.

а) Ключовим моментом у регіональній діагностиці є побудова систем індикаторів для оцінки соціально-економічного розвитку регіонів, розробка якісних і кількісних шкал для виміру значень цих індикаторів. Ці індикатори не є незмінними. Вони мають змінюватися в міру стабілізації економіки країни та зумовлюватися зрушеннями в соціально-економічному стані суспільства, пріоритетах його розвитку.

Сучасна методологія регіональної діагностики може бути істотно посилена за рахунок використання теорії відтворення, теорії структурної динаміки в ув'язуванні з теорією циклів розвитку складних економічних систем.

Інтерес у дослідженні, безсумнівно, представляє результат діагнозу, тобто висновок про стан об'єкта. Результатом діагностики може бути як виявлення відхилень від нормального стану, так і визначення до якої групи, безлічі, класу, типу належить даний об'єкт. У залежності від методології одержання діагнозу і форми його результату виділяють три основних типи діагнозу

діагноз, що встановлює відхилення від норми, патологію;

діагноз, що визначає належність об'єкта до того або іншого класу, групи, типу;

діагноз, що описує об'єкт як унікальне сполучення ознак.

б) Кон’юнктура регіональних ринків являє собою сукупність факторів і умов, що визначають розвиток економіки регіону або якої-небудь її сфери.

У зв’язку з цим розрізняють загально-регіональну ринкову кон’юнктуру і кон’юнктуру регіональних товарних ринків.

Загально-регіональна ринкова кон’юнктура являє собою конкретний стан системи регіональних ринків у процесі регіонального відтворення в певних просторових межах, і складається під впливом сукупності кон’юнктуроутворюючих факторів. Регіональна ринкова кон’юнктура складається з наступних кількісних і якісних параметрів:

– економічний потенціал регіону і його елементи, включаючи природні, виробничі, трудові та фінансові ресурси, галузеву і відтворювальну структуру господарства, науково-освітній, інфраструктурний потенціал та ін.;

– інституціональна структура господарства регіону, включаючи фірмову структуру, масштаби концентрації, комбінування, спеціалізації виробництва, організаційні форми державного регулювання економіки на регіональному рівні;

– система регіональних ринків та її структура, характеристики реалізованих товарів на різних ринках, а також фактори, що впливають на формування регіональних ринків, включаючи рівень економічного розвитку, розподіл та перерозподіл доходів між суб’єктами, що хазяюють, і населенням, співвідношення цін на конкуруючі товари, нагромадження товарних запасів та фінансових ресурсів, стан виробничих фондів, вплив циклічних і короткострокових факторів на регіональні ринки;

– співвідношення попиту та пропозиції на регіональних ринках з урахуванням ступеня використання матеріальних, фінансових, трудових ресурсів в економіці регіону;

– комерційні і фінансові умови реалізації товарів на різних ринках.

в) Конкурентне середовище регіональних ринків являє собою сукупність ринкових сил і факторів, що визначають функціонування суб'єктів регіональної економіки, та їхні відносини в ході конкуренції.

Конкурентне середовище регіонального ринку визначається типом конкуренції й інституціональною структурою ринку, розвитком різних організаційно-правових форм власності суб'єктів ринку, характером державного регулювання. У сучасній економічній теорії ринок називається конкурентним, коли число фірм, що продають однорідний товар, настільки велике, а частка кожної фірми на ринку настільки мала, що ніяка фірма самостійно не може істотно вплинути на ціну товару шляхом зміни обсягу продажів.

Для з'ясування сутності конкурентного середовища регіональних ринків необхідно виділити дві основні концепції, одна з яких наголошує на поводженні продавців і покупців, а інша — на інституціональній структурі ринку. Відповідно до першого (поведінкової) концепції сутність конкуренції розуміється як сукупність взаємонезалежних спроб різних продавців установити контроль на ринку. Для вивчення регіональних ринків більш прийнятна друга (структурна) концепція конкуренції