6. Причини виникнення групової норми.

Функціонування і розвиток групи неможливо без норм і правил внутрішнього спілкування. Державні норми складаються спонтанно в процесі взаємодії і представляють систему соціальної регуляції поведінки індивідів у групі. Вони формуються на базі спільності поглядів, цілей, цінностей всіх членів групи і того соціального середовища, в якій відбувається її освіту. Сам процес формування ціннісно-нормативної системи є досить складним і суперечливим. Під час нього відбувається природний відбір людей, які поділяють групові норми, і «відсів» тих, хто ці норми не визнає. Сформована група, як правило, має досить чітку систему своїх групових норм, дотримання яких є обов'язковим для всіх членів.  Чим згуртовані група, тим суворіше вона контролює виконання норм і вимог, і тим гостріше може бути конфлікту разі їх порушення. Але не буває правил без винятків. Як і в суспільстві в цілому, так і в групі люди займають різні статусно-рольові, структурно-функціональні та інші позиції. Тому одні члени групи мають більше можливостей ухилятися від відповідальності за порушення норм, інші ж можуть стати «козлом відпущення» івідповідати як за свої, так і за чужі «гріхи». Чим привабливіший група для індивіда, чим ближче йому групові цілі, тим більше він з читається з її нормами і вимогами.  Групові норми виконують життєво важливі для групи функції:  § забезпечують одноманітність поведінки і сприяють координації діяльності;  § направляють, регулюють, контролюють і оцінюють поведінку членів групи;  § виконують функції інтеграції, упорядкування і збереження стабільності в групі;  § забезпечують передбачуваність поведінки членів групи;  § рятують людину від тривоги і невизначеності;  § створюють індивідуальне обличчя кожної групи. 

Групові норми є не єдиним регулятором внутрішньогрупового спілкування. У ході функціонування група виробляє свої традиції, свою систему та ієрархію цінностей, особлива мова внутрішньогрупового спілкування. Все це представляє певну субкультуру, характерну тільки для тієї чи іншої конкретної групи. 

Групові норми виконують подвійну роль у функціонуванні групи. З одного боку, вони забезпечують стабільність і передбачуваність групової діяльності, а з іншого - можуть стати перешкодою на шляху подальшого розвитку гурту. Тому періодично виникає необхідність у зміні групових норм. Така необхідність може бути обумовлена ​​як зовнішніми, так і внутрішньогрупових причинами. Зовнішні причини пов'язані зі змінами у зовнішньому середовищі і необхідністю пристосування групових норм до нових умов. Внутрішні причини стимулюються внутрішньогрупових процесами, наприклад, змінами в інтересах і цілях спільної діяльності, зміною лідера,структури управління, бажанням окремих членів групи (підгрупи) змінити норми для досягнення особистих цілей.  Зміни групових норм - процес складний і, як правило, пов'язаний з внутрішньогрупових суперечностями іконфліктами. Навіть якщо більшість членів групи розуміють необхідність цих змін і схвалюють їх, то окремі члени групи з різних причин можуть опинитися в опозиції і навіть вийти зі складу групи. Якщо ж норми намагається змінити окремий член групи (або підгрупа) без підтримки інших членів, то до нього будуть застосовані відповіднісанкції, аж до виключення з групи. 

Інформація взята із досліджень Маріанни Тоби.

У формуванні групових норм беруть участь як групова більшість так і її меншість. В соціальній психології існує кілька теоретичних моделей, що розкривають процес формування групових норм як основних структурних компонентів групи. В лабораторних дослідженнях виявлено залежність конформної поведінки від цілого ряду чинників, серед яких: індивідуально-особистісні характеристики, особливості спільної діяльності, групові чинники, гендерна різниця конформної поведінки, вікові особливості, етнопсихологічне пояснення ступеня конформності, конформність, що залежить від компетентності меншості і більшості групи. Припускаємо, що саме об’єднання нормативного впливу більшості і меншості може стати основою динамічної системи функціонування групи як єдиного цілого.

Ми спробували з’ясувати, за яких умов члени студентських груп підпадають під вплив більшості, а також за яких умов думка меншості стає вагомою.

У 2004 – 2005 роках ми опитали 856 респондентів. За основу було взято (адаптований нами) опитувальник „Дослідження нормативного впливу в групі” (автор – Л. Орбан-Лембрик). Загальна тенденція, виявлена в результаті дослідження, – це індивідуалістична налаштованість усіх опитаних. Відтак підтверджується давно усталена думка, що характерною рисою українців є індивідуалізм.

В результаті дослідження з’ясувалося, що 84,09 % респондентів погоджуються з груповими нормами частково, але окремих норм „повинні” дотримуватись. Це, на нашу думку, свідчить, що норми, сформовані в студентських групах, не повністю співпадають з особистісними уявленнями членів групи, не є інтеріоризованими, прийнятими. Виявлений кореляційний зв’язок вказує на один із основних мотивів дотримання групових норм, а саме: респонденти хочуть бути членами певної групи – показник кореляції становить 0,781. Тільки 7,95 % респондентів цілком погоджуються з груповими нормами, 7,60 % досліджуваних не погоджуються з груповими нормами і від них не залежать.

Ідентифікація молодої людини з студентською групою є вже сама по собі механізмом впливу цієї соціальної групи, а, отже, її норм на поведінку особистості. Очевидно, що, з одного боку, це заощаджує час, допомагає адаптуватись до норм закладу, норм групи, координує взаємостосунки з оточенням, іншими групами, соціумом, але з іншого – постійна поступливість більшості може негативно вплинути на розвиток групи як єдиного цілого.

Ми спробували з’ясувати, чи визнають студенти вплив думки більшості на їх поведінку. 76,02 % опитаних дали позитивну відповідь і тільки 18,60 % – негативну. Є різниця між відповідями, які дали чоловіки і жінки: 68,57 % чоловіків відповіли, що піддаються впливу більшості (жінок – 77,94 %). Це підтверджує існуючий в соціальній психології висновок, що жінки більш конформні до групових норм у порівнянні з чоловіками.

В результаті опитування було з’ясовано:

1. У більшості випадків в студентських групах норми формує більшість, але це не означає, що вона абсолютно ігнорує думку меншості. Кореляційні зв’язки свідчать, що студенти підпадають під вплив більшості тільки тому, що норми, які декларує більшість: 1) допомагають адаптуватись до групи; 2) дисциплінують членів групи; 3) сприяють груповій продуктивності; 4) сприяють груповій згуртованості; 5) сприяють визначенню правил поведінки й відносин із соціальним оточенням, з іншими групами та їх членами; 6) сприяють розв’язанню конфліктів; 7) студенти готові піддаватись впливу більшості, тому що хочуть бути членами даної групи; 8) хочуть бути прийняті і схвалені членами групи; 9) готові прислухатись до думки більшості, оскільки норми і правила допомагають їм досягати певних цілей. У випадку, коли більшість не задовольняє цих умов, її пропозиції будуть проігноровані й відкинуті членами групи (на що вказують виявлені кореляційні залежності).

8.Конформізм - явище культурно-історичне. Це було дове­дено кросскультурними дослідженнями. Соціальні психологи Род Бонд і Пітер Сміт провели (1996) метааналіз (метааналіз - це статистична техніка, яка дозволяє комбінувати дані вели­кої кількості досліджень і отримувати статистично значимий за­гальний результат) 133 експериментів за схемою Аша з оцінки довжини ліній, поставлених в 17 країнах: США, Канаді, Вели­кобританії, Франції, Голландії, Португалії, Японії, Гонконзі, Фіджі, Зімбабве, Заірі, Гані, Бразилії, Кувейті і Лівані. Вчені прийшли до висновку, що на характері нормативного соціаль­ного впливу суттєво виявляються культурні цінності суспіль­ства. Учасники експерименту, що належали до колективістсь­ких культур, виявили більш високу ступінь конформності в своїх судженнях про довжину лінії, ніж такі ж учасники, що на­лежали до індивідуалістичних культур. В колективістських культурах конформізм є позитивною характеристикою, що ви­соко ціниться. Оскільки в таких культурах група має пріоритет над окремою особистістю, люди, що належать до них, позитив­но оцінюють нормативний соціальний вплив, бо він забезпечує гармонічні стосунки і взаємну підтримку всередині групи. Дж. У. Беррі (1993) досліджував питання про конформізм як культурну цінність, порівнюючи між собою дві культури, що практикували різний спосіб добування харчів. Він припустив, що суспільства, в яких основними засобами добування харчів є полювання і рибалка, будуть цінити в своїх членах незалежність, впевненість в собі і підприємливість - риси, що необхідні для того, щоб приносити додому їжу, тоді як суспільства, в яких пе­реважають сільськогосподарські культури, будуть цінити го­товність до співробітництва, конформність і поступливість -риси, що допомагають більш успішно вести сумісне господарство.

Нонконформи́зм (от лат. non — «не» и поздне лат. conformis — «подобный», «сообразный») — стремление индивида придерживаться и отстаивать установки, мнения, результаты восприятия, поведение и так далее, прямо противоречащие тем, которые господствуют в данном обществе или группе.^[1][2] Часто считается синонимом понятия «негативизм»^[3] и антонимом понятия «конформизм».^[4][5] В некоторых случаях нонконформизмом называют просто готовность индивида отстаивать свою личную позицию в тех случаях, когда она противоречит позиции большинства. В таких случаях описанное в данной статье явление выделяют под названием «антиконформи́зм» (от англ. anti- — «противо-»).

9.Вплив меншості. В дослідженнях С. Аша і С. Мілграма було виявлено феномен "соціальної підтримки", який полягає в тім, що в перцептивних судженнях досить одного вислову, який суперечить більшості, щоб досліджуваний не піддавався груповому впливу. Для стійкості нон­конформістського соціального судження необхідно, щоб хтось підтримав судження, причому не обов'язково публічно. Важливо, щоб індивід, відстоюючи свою точку зору, знав, що він не один. Роз­виток уявлень про природу "соціальної підтримки" привів до побудови інтеракціоністської моделі групового впливу. На відміну від функціональної моделі вона будується з урахуванням того, що в групі під впливом зовнішніх змін співвідношення сил постійно змінюється і меншість може виступати провідником цих зовнішніх соціальних впливів. Тим самим асиметричність відносин "меншість - більшість" нібито вирівнюється.

Важливою особливістю такого підходу є тлумачення "мен­шості". У традиційних дослідженнях соціальної психології цей термін використовується в його буквальному значенні як чи­сельна меншість. У дослідженнях впливу меншості сама "меншість" визначається як та частина групи, яка має менші можливості впливу (статус, влада). З цієї точки зору чисельна меншість фактично може бути "більшістю", якщо вона здатна нав'язати свої оцінки, думки, уявлення іншим членам групи. У низці досліджень ставилось завдання виявити умови, які дають змогу меншості впливати на групу.

Експерименти, що було здійснено в Парижі Сержем Московічі визначили декілька факторів впливу меншості, а саме: послідовність, впевненість у собі, здатність приваблювати прибічників з числа представників більшості.

Послідовність. Меншість, яка твердо стоїть на своїх позиці­ях, більш впливова ніж меншість, що коливається. Московічі і його помічники виявили, що, якщо меншість постійно називає блакитні смужки зеленими, представники більшості епізодично погоджу­ються з цим. Але якщо меншість коливається, називаючи блакит­ними третину блакитних смужок і "зеленими" - інші, практично ніхто з більшості не назве їх "зеленими". С. Московічі вважає, що слідування меншості за більшістю означає просто публічну поступ­ливість, а слідування більшості за меншістю відображає справжнє схвалення - дійсне сприйняття блакитної смужки зеленою. Лю­дям може просто не подобатись публічно виявляти свій зв'язок з поглядами меншості, яка відхиляється. Для впливу меншості більш імовірним є аналітичний прямий спосіб переконання. По­слідовність поведінки меншості справляє вплив на групу тим, що сам факт стійкості опозиції підриває згоду в групі. Показовим щодо цього є експерименти С. Московічі і К. Фошо. В одному з них досліджуваним пропонувались малюнки із зображенням різних пред­метів для вибору тих, які за одним з чотирьох параметрів можуть бути використаними у разі створення приладів. Спільник експе­риментатора, постійно орієнтуючись на один і той самий параметр, помітно впливав на вибір, що його робили досліджувані. У кла­сичних дослідженнях С. Московічі, в яких перевірялась нова мо­дель соціального впливу, вивчалась залежність впливу меншості від таких змінних: порядок відповідей підставних осіб; тип відпо­відей досліджуваних; збереження позиції в часі. Крім того, вивча­лось питання тактики, якої повинна дотримуватись меншість, щоб зберегти свій вплив. Виявилось, що із існуючих тактичних засобів застосування стилів "переговорів" меншість повинна дотримува­тись гнучкого стилю. На противагу ригідному стилеві (безкомп­ромісність, категоричний, схематичний і суворий у висловлюван­нях), який може погіршити позицію меншості, гнучкий стиль (адаптивний, м'який у формулюваннях; з повагою до думки інших, готовність до компромісу) є більш ефективним у збереженні впли­ву меншості. Хоча, як показують дослідження, вплив більшості на прийняття позиції індивідів сильніший, ніж вплив меншості, але послідовність меншості може зробити її впливовою. Зіткнувшись із розходженнями всередині своєї власної групи, люди шукають допоміжну інформацію, обдумують її з нової точки зору і часто приймають більш вдале рішення. У випадку прийняття індивідом позиції більшості, він не шукає можливих альтернатив, у тому числі більш правильних. У разі впливу меншості стимулюється пошук різних точок зору, що приводить до різноманітних, оригінальних рішень, і врешті-решт підвищує їхню ефективність. Отже, меншість стимулює творче мислення.

Упевненість в собі. Послідовність і наполегливість свідчать про упевненість в собі. Крім того, всезагальна увага дозволяє лю­дині висловити непропорційно велику кількість аргументів. Більш того, як стверджують дослідники, будь-яка дія меншості, яка вира­жає упевненість - така, наприклад, як наміри зайняти місце в го­лові столу, - схильна породжувати у більшості сумнів у собі. Відчуття сильної і непохитної упевненості меншості підштовхує більшість до того, щоб переглянути свою позицію.

Відступники з боку більшості. Вперта меншість розхитує всяку ілюзію однодумства. Коли меншість постійно піддає сум­ніву мудрість більшості, деякі члени більшості не соромляться висловити свої сумніви і можуть навіть перейти на позиції мен­шості. В експерименті зі студентами університету Пітсбурга Джон Левін виявив, що відступники з боку більшості набагато більше переконливі, ніж стійкі представники самої меншості. В своїх експериментах з імітації суду присяжних Немет виявила, що як тільки з'являються перебіжчики, часто за ними відразу тягнуть­ся всі інші, викликаючи ефект снігової лавини.

Дослідження впливу меншості дедалі поширюються. Ба­гато питань з цього предмету, зокрема, природа впливу мен­шості, все ще залишається дискусійними. Проте, значення до­слідження нормативного впливу групової меншості все більше зростає, особливо за умов демократизації суспільства. Оскіль­ки перехід від більшості до меншості і навпаки у наш час здійснюється доволі швидко, то аналіз впливу як більшості, так і меншості є дуже актуальним.