84. Місце, роль і завдання розумового виховання у розвитку особистості. Сутність та структура світогляду.

Розумове виховання спрямоване на розв'язання низки завдань:

1) оволодіння системою знань про наукові засади розвитку природи й суспільства;

2) розвиток потенційних інтелектуальних сил особистості;

3) формування культури розумової праці.

Розумове виховання передбачає оволодіння людиною низкою важливих розумових операцій: аналізом, синтезом, порівнянням, систематизацією.

Важливе завдання — формування інтелектуальних умінь, до яких відносять загальні вміння (читати, слухати, усно висловлювати свої думки, писати, працювати з книгою, іншими джерелами інформації) та спеціальні вміння (читати ноти, карти, схеми, слухати музичні твори, користуватися довідковою літературою). Усі ці вміння виступають основною передумовою становлення культури розумової праці.

Процес розумового виховання людини супроводжує її впродовж усього життя. Можна виділити такі шляхи (напрями) розумового виховання:

1) стихійне сприйняття явищ і процесів навколишньої природної та соціальної дійсності людиною з раннього віку;

2) навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, де відбувається оволодіння основами наук;

3) навчання у професійних навчальних закладах;

4) користування джерелами засобів масової інформації (книги, газети, журнали, радіо, телебачення);

5) участь людини у продуктивній праці;

6) залучення учнів до позакласної та позашкільної виховної роботи;

7) організація досвіду поведінки особистості в соціальній діяльності;

8) включення людини до системи самоосвіти.

Засоби розумового виховання — це широкий спектр предметів, які використовують у системі пізнавальної діяльності людини: книги, комп'ютерна техніка, лабораторне обладнання, письмове приладдя та ін.

Світогляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.

Типи світогляду

міфологічний - для поглядів властивий синкретизм, тотемізм, фетишизм, магія тощо.

релігійний - особлива форма усвідомлення світу, яка не потребує обґрунтування і доказів.

науковий - усвідомлення світу через отримання істинних знань, відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

мистецький - форма суспільної свідомості, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів.

філософський - форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу.

88. Моральне виховання учнів. Залежність морального виховання від віку та індивідуального досвіду учнів.

Процес морального виховання — це сукупність послідовних взаємодій вихователя та колективу вихованців, спрямованих на досягнення ефективності та якості педагогічної діяльності та належного рівня моральної вихованості особистості школяра відповідно ідеалу сучасного та майбутнього суспільства.

Специфічність процесу морального виховання перш за все характеризується його двобічністю. Зазнаючи на собі впливи зовнішніх факторів та умов, особистість завжди виявляє активність. Вступаючи до взаємодії з цими впливами та перероблюючи їх, вона змінює свій якісний стан і виявляє його у зовнішніх діях та вчинках, у ставленні до навколишньої дійсності. Завдання вихователя—створювати необхідні та достатні умови для найбільш ефективної взаємодії даних сторін процесу.

Друга особливість процесу морального виховання полягає у його тривалості та безперервності. Якщо процес навчання протікає у певних організаційних та часових межах, у чітко регламентованих умовах, то часові рамки процесу морального виховання менш за все визначені та регламентовані.

Ефективним засобом морального виховання також є різні форми етичної просвіти (бесіди, диспути), практичні заняття (пошукова діяльність, екскурсії).

Забезпечення єдності педагогічних впливів на особистість школяра також є однією з особливостей процесу морального виховання. Ця єдність досягається системою взаємин, які складаються у діяльності колективу педагогів та учнів, у сімейному житті учня.

Про ефективність виховання ми можемо говорити в тому випадку, якщо людина добровільно та свідомо орієнтується у своїй діяльності на етичні уявлення та соціально цінні норми суспільства та учиняє, виходячи з них за власним спонуканням без соціально контролюючих механізмів.

Діяльність—основа морального виховання. потрібно:

Організовувати різні види діяльності, у яких учні могли б випробувати себе у різних варіантах дій;

Намагатися кожну справу, якою займається учень, зробити для нього особистісно значущою, щоб він бачив у своїй роботі суспільний, колективний смисл та особистісну зацікавленість;

Намагатися постійно розкривати учням, як багато вони значать один для одного, як вони повинні бережливо та відповідально ставитися один для одного. Треба показати їм, у чому полягає їхня взаємна відповідальність, як вона допоможе усім досягти успіху, як це необхідно для їхньої подальшої життєвої діяльності;

Поважати інтереси учнів, допомогти розкритися кожній особистості, створити творчі умови співробітництва по-різному обдарованих учнів.