17.Міжнародний транспорт і зв’язок.

Транспорт є основною сполучною ланкою між країнами. Мета транспортування - своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення. Перевезення, незалежно від виду транспорту, може істотно впливати на зміну кінцевої вартості товару. Тому важливо забезпечувати перевезення безпечним маршрутом, із кращим сервісним обслуговуванням і за найменших витрат. До складу світової транспортної системи входять: мережа шляхів сполучен­ня (сухопутних, водних, повітряних, електронних), рухомий склад усіх видів транспорту, трансп корпорації, що організують комерц та інвест діяльність у цій галузі, а також люди, які працюють на транспорті. Робота транспорту становить матер основу геогр і міжнар поділу праці. Транспорт забезпечує зв'язки між вир-вом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике оборонне значення. За обсягом і структурою трансп перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфігурацією трансп мережі - особливості та закономірності розміщення госп діяльності. За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі - вантажний та пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього середовища - на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний, за видами вико­ристання засобів пересування - на залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий, в'ючний тощо. Розрізняють роботу транспорту в межах держави (внутрішні перевезення, на морі - каботажні перевезення) та міжнародні перевезення.

У нинішніх умовах поряд з традиційними засобами зв'язку (радіо, телефон, телеграф, телефакс) використовуються сучасні електронні засоби - переносні комутатори, факсимільний, волоконно-оптичний, супутниковий (космічний) зв'язок. Нестримно зростає використання мережі Інтернет як засобу зв'язку. Розвиток мережі зв'язку в світі відбувається дуже нерівномірно - на США припадає близько 40% всіх телефонних ліній світу. Яскравим прикладом принципово нової технології в області засобів інформатики і зв'язку є впровадження волоконно-оптичного зв'язку. Зокрема, споруджені дві підводні волоконно-оптичні лінії: через Тихий океан протяжністю 11,5 тис. км. (США - Гаваї - Японія) і через Атлантичний океан — 6,5 тис. км. (США - Західна Європа).

18.Систематизація країн світу.

Уся сукупність наці економік у світі складає більше 200 держав. ООН, МВФ, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соц і демогр аспектам розвитку країн. Для Світового банку важливою є оцінка ступеня екон розвитку країн. Для розуміння і оцінювання відмінностей між нац економіками, визначення їх місця та перспектив розвитку в системі світового госп-ва, актуальною проблемою в теорії та практиці МЕВ є їх систематизація за різними ознаками. Найчастіше можна зустріти систематизацію за такими з них: за регіональною (географічною); за організаційною; за економічною; за соціально-економічною.

За регіональною (географічною) ознакою країни поділяються на такі:

- в Євразії: Півн Європа, Середньо-Зах Європа, Півд Європа, Центр Європа, Східна Європа і Північна Азія (Росія), Східна Азія, Півд-Східна Азія, Півд Азія, Півд-Західна Азія, Центр Азія і Казахстан;

- в Африці: Півн Африка, Західна Африка, Східна Африка, Центр Африка, Півд Африка;

- в Америці: Півн Америка (з поділом на Канаду і США), Лат Америка (з поділом на Мексику і Центр Америку, Вест-Індію, Андські країни, країни Амазонії, країни басейну Ла-Плати);

- в Австралії і Океанії: Австралія і Нова Зеландія, Океанія (з поділом на Мікронезію, Меланезію, Полінезію).

За організаційною ознакою країни поділяються на такі:

-Організація екон співробітництва та розвитку (ОЕСР) - створена у 1960 р., об’єднує 30 країн з високим доходом та рівнем розвитку. Цілі організації полягають у досягненні швидкого екон розвитку, підтриманні фін стабільності, вільної торгівлі та забезп сприятливих умов розвитку країн “третього світу”;

-Генеральна угода з тарифів і торгівлі та Світова організація торгівлі (ГАТТ/СОТ) - об’єднує 153 країни світу, за основну мету ставить розвиток лібералізації торгівлі. З початку функціонування ГАТТ у 1947 році досягнуто зниження міжнартарифів з 40% до 4%. СОТ почала функціонувати з 1995 року як більш організаційно оформлена структура для регулювання міжнар торгівлі.

-Бреттон-Вудські інститути - Міжнар валютний фонд (МВФ) та Міжнар банк реконструкції та розвитку (МБРР) забезпечують функціонування та розвиток сучасної світової валютної системи починаючи з 1944 р. Членами МВФ є 184 країни світу.

За економічною ознакою країни поділяються на такі:

1) країни з високим рівнем доходів - понад 10 000 дол. на 1 мешканця (таких країн у другій половині 90-их років XX ст. було 53);

2) країни з рівнем доходів, вищим від середнього - від 3 000 до 10 000 дол. (майже 40 країн);

3) країни з рівнем доходів, нижчим від середнього - від 1000 до 3000 дол. (50 країн);

4) країни з низьким рівнем доходів - менше 1000 дол. на одного мешканця (майже 70 країн).

За соц-екон ознакою країни поділяються на такі:

1. Екон розвинені країни. 24 країни, які мають тривалу історію розвитку ринк економіки, високі (рідше - середні) доходи на душу населення, стійкі фін ринки, широку і різноманітну структуру економіки, включаючи сектор обслуговування, значні експ-імп можливості. Більшість із них вступили в постіндустр стадію сусп розвитку.

2. Країни з перехідною економікою (від централізовано планової до ринкової). Сюди відносять 28 постсоціалістичних країн - європейських, колишнього СРСР та Монголію. Майже всі вони є індустр-аграрн країнами.

3. Країни, що розвиваються. Ця найчисельніша група країн (усього — понад 150) об’єднує: 1) «молоді» держави, що стали на шлях незалежного розвитку після Другої світової війни, 2)більш давні незалежні держави (латиноамер, Китай, Туреччина, Іран, Таїланд, Ефіопія та ін.), які в ході істор розвитку відстали від розвинених країн, перетворившись в аграрно-сировинну периферію світового госп-ва.