120. Міжнародний інвестиційний проект.

Інвестиційний проект — це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи зі встановленими вимогами до якості результатів, можливими межами витрат коштів та ресурсів і специфічною організацією з його розробки та реалізації.

основні різновиди проектів:

1. Тип проекту — технічний, організаційний, економічний, соціальний, змішаний.

2. Клас проекту — монопроект, мультипроект, мегапроект.

3. Масштаби проекту — дрібний, середній, великий, дуже великий. Або інша класифікація: міждержавні, міжнародні, національні, міжрегіональні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, корпоративні, відомчі, проекти одного підприємства.

4. За тривалістю проекти можуть бути короткотермінові (до 3 років), середньотермінові (від 3 до 5 років), довготермінові (понад 5 років).

5. Вид інвестиційних проектів: інноваційний та організаційний, науково-дослідний, навчально-освітній, змішаний.

Більшість бізнес-проектів носить інвестиційний (витратний) характер. Величина інвестицій, які необхідні для здійснення бізнес-проекту, залежить від усіх перелічених ознак та насамперед від масштабу, тривалості та ступеня складності проекту.

До інвестиційних проектів зазвичай належать проекти, головною метою яких є вкладення коштів у різні види бізнесу з метою отримання прибутку. В цій групі бізнес-проектів виокремлюють інноваційні проекти, до яких належить система різноманітних нововведень, що забезпечують безперервний розвиток організаційно-економічних систем.

Якщо проект пов’язаний із залученням інвестицій, то він носить назву “інвестиційний проект”. Зазвичай кожний новий проект підприємства в тій чи іншій мірі пов’язаний із залученням нових інвестицій. У найбільш загальному розумінні проект - це спеціальною чином оформлена пропозиція про зміну діяльності підприємства, що переслідує певну ціль (мету).

120. Міжнародна інвестиційна діяльність України.

Іноземні інвестиції відіграють важливу роль в економіці України. Найбільші обсяги інвестицій були внесені нерезидентами Німеччини, Кіпру, Австрії,Великої Британії, Нідерландів, які забезпечили 63% загального обсягу прямих інвестицій в ек України. Найбільші обсяги інвестицій вкладаються в ті сфери економіки, які гарантують швидке обертання капіталу:під-ва оптової торгівла та посередництва в торгівлі- 15% загального обсягу, харчової промисл та переробка с/г продукції – 14,8; машинобудування – 9%; транспорт і зв'язок – 8%. Цілі іноземних компаній та банків, що вкладають інвестиції в економіку України:

• одержання високої норми прибутку при випуску продукції, дефіцитної в Україні;

• використання факторів вир-ва, ціна на які в У нижча за світову

• залучення укр. Підприємств у технол ланцюжки іноз компаній

• придбання потенційно ефективних укр. Підприємств за низькою ціною з метою одерж прибутку

• просування на укр. Ринок своєї продукції.

Значний потік інвестицій іде в розвинуті регіони: Київську, Донецьку, Одеську, Дніпропетровську області.

Україна є країною з привабливим простором для інвестиційної діяльності завдяки багатим прир рес, людськ потенціалу, розвинутій інфраструктурі, потенційній ємкості внутр. Ринку. Проте дуже низькі реальні обсяги інцест свідчать про недостатнє використ інцест потенціалу У.

Позитивними моментами у залученні іноземних інвестицій в Україну виступають: вигідне географічне розташування, потенційно великий ринок, висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; низький курс національної валюти; правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату; захист інвестицій; можливість вивезення прибутку; система компенсації збитків тощо.

Несприятливі фактори для інвестицій в українську економіку: завязаність економіки на колишні республіки СРСР; незбалансованість економіки; нерозвинена інфраструктура; застаріла банківсько-фінансова система; недостатньо гнучка податкова система; низька культура праці; невідповідність організаційних управлінських форм світовим; економічна і політична нестабільність.

Для активізації притоку іноземних інвестицій в Україну важливими є такі умови:

• створення стабільного законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

• створення сприятливого інноваційного клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів у виробничій сфері;

• сприяння залученню прямого продуктивного іноземного капіталу в сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням;

• створення сприятливих умов для розвитку СП, які займаються виробництвом;

• створення СП за так званою китайською схемою, яка передбачає з самого початку володіння контрольним пакетом акцій підприємства українською стороною, згодом, через 5-7 років, українськими мають бути 75% акцій, і ще через 10-12 років СП стає повністю українським;

• заборона ввезення СП застарілої продукції та технологій, які в розвинених країнах вважаються вичерпаними;

• розробка та прийняття законодавчої бази щодо страхування ризиків СП;

• розмежування в СП частки українських та іноземних партнерів відносно валюти та контролю за рухом української частки валюти з метою запобігання вивезенню її за межі країни.

Україа- не тільки отримувач іноз інвестицій, а й інвестор. Проте інвестиції з У за кордон не тільки не значні за обсягом, а й нерівномірні за рокам вкладення. Найбільші обсяги ПІІ були спрямовані у РФ, Польщу та Панаму(62%). Інвестування здійснювалось переважно в таких формах: операції з нерухомістю( РФ-63%); транспорт і звязок( Панама і Вєтнам,Іспанія, Гонконг); оптова торгівля і посередництво (ПОльща- 93%, Австрія- 50%), фінансова діяльність (Велика брит, США, Австрія).

Найбільші обсяги інцест зафіксовані з Харківськой(27,2), Одеської (16,5), Дніпропетровської (10%) областей, міст Києва(20) та Севастополя(8,7)