109.Офшорні зони та компанії: особливості функціонування.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та оподаткуванню. Деякі ВЕЗ часто називають “офшорні зони”, в яких уряди з метою створення сприятливого підпр-го клімату надають компаніям ряд пільг. Офшорні компанії практично мають необмежену свободу в розпорядженні заробленими коштами, можуть здійснювати будь-які торг. та фін. операції по всьому світу без обмежень, до них застосовується спрощений митний режим та зведений до мінімуму режим реєстрації. Пільги, що надаються урядом компаніям в офшорних зонах:

• низький рівень поддат. ставок та спрощена схема їх нар-ня і сплати;

• прості процедури укл-ня торг. контрактів;

• спрощений порядок списання витрат, повязаних з укладанням угод;

• анонімність власників, що значно спрощує видачу різних дозволів та ліцензій;

• право ведення спрощеного бухгалтерського обліку та звітності.

З країн, які реєструють офшорні компанії: Ліберію, Ліхтенштейн, Панаму, Гонконг, Швейцарію, Ірландію тощо. Ці компанії тут або взагалі не оподатковуються, або оподатковуються невеликим паушальним податком. Паушальний податок – це загальна сума податку без диференціації його на складові частини. У деяких країнах податки офшорної компанії мають таку саму структуру, як і звичайних фірм, але ставки податків значно зменшені.

Офшорні компанії можуть мати найрізноманітніші структуру та статутні види діяльності. Так, вони можуть бути представлені власниками вкладів і рахунків у банках, комерц.орг-ми, інкасаторськими фірмами для збору роялті, % відрахувань та коміс. винагород, компаніями з торгівлі нерухомістю, фін.-кред. орг-ми, інвест. компаніями тощо. Через офшорні компанії здійснюють вир. діял-ть, транспортні перевезення.

110.Транснаціональні банки.

Осн. суб’єктами міжнар. банк..справи сьогодні є транснаціональні банки (ТНБ) — головна орг-на форма транснаціон. банків. капіталу. ТБК є націон. за походженням та міжнар. за сферою діяльності. Він одночасно виступає складовою НЕ і важливим елементом функ-ня світового госп-ва. Таким чином, ТБК — це сукупність грош. капіталів, залучених ТНБ для кредитно-розрахункових та інших операцій у різних країнах світу з метою отримання найбільшого прибутку. До основних принципів діяльності ТНБ: 1.струнку орг.структуру, яка має сприяти проведенню банк. політики на внутр. і зовн. ринках; 2.застосування наукового менеджменту; 3.довгостр. планування, яке підтримує впевненість акціонерів у майб. банку; 4.розширення обсягів експансії банк. капіталу; 5.поєднання децентралізм. упр-ня службовцями банків. групи і відповідальності за свою діяльність кожного підрозділу, кожної структурної ланки, кожного банк. працівника. Осн. функціями ТНБ є: 1.фін., консул. й ін форм. обсл-ня ТНК усіх нефін. секторів економіки у своїй країні й за кордоном; 2.кредитування держав; 3.обсл-ня ринку євровалют; 4.участь у фін-ні діяльності міжн. кредитно-фінансових орг-цій; 5.фін-ня іпотек; 6.розрахункове обсл-ня населення; 7.обсл-ня ринку цінних паперів тощо. Виконання ТНБ названих функцій сприяє прискоренню обігу капіталу, збільш. масштабів зовн. торгівлі, поширенню наук.-техн. досягнень, передової банк. технології, вирівнюванню платіжних балансів країн, надходженню додаткових грош.ресурсів у країну.