86.Регулювання зовнішньоторговельних відносин на рівні підприємства.

Регулювання міжнар. торгівлі може здійснюватися на кількох рівнях: на рівні фірми, на національному, міжнаціональному та наднаціональному рівнях. Рівень підпр-ва передбачає: угоду між фірмами про розподіл ринків сировини, матеріалів, збуту товарів, сфер впливу, цінову політику.

87.Державна політика зовнішньої торгівлі.

Розрізняють такі види державного рег-ня міжн. торгівлі:

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин. Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торгової політики попередньо узгоджуються країнами – торговими партнерами. Кожна зі сторін попереджує свого торгового партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм. Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і рег-ня торг. політики багатосторонніми угодами. В залежності від масштабів втручання в міжнародну торгівлю розрізняють: Вільна торгівля – політика мінім. держ. втручання в зовн.торгівлю, що розвивається на основі вільних ринк. сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Протекціонізм– держ. політика захисту внутріш. ринку від іноз. конк-ції шляхом викор-ня тарифних і нетарифних інструментів торгов. політики.

88.Демпінг. Види демпінгу. Боротьба з демпінгом.

Демпінг метод фін. не тариф. торг. політики, що полягає в просуванні товару на зовн. ринок за рахунок зниження експ. цін нижче нормально рівня цін, існуючого в цих країнах. Форми демпінгу:

• Спорадичний епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовн. ринок по занижених цінах. Відбувається тоді, коли внутр. обсяги вир-ва товару перевищують місткість внутр. ринку. Під-во обирає або взагалі не викор-ти частину вироб. можл-тей і не вир-ти товар, або вир-ти товар і продати його по більш низькій ніж внутр. ціні на зовн.ринок.

• Навмисний тимчасове умисне зниж. експ. цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін.

• Постійний постійний експорт товарів по ціні нижче справедливої.

• Зворотний завищ. цін на експ. в порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутріш. ринку.

• Взаємний зустрічна торгівля 2х країн одним і тим же товаром по занижених цінах.

Необхідними умовами для здійснення демпінгу є:

1.відмінності в еласт-ті попиту на товар в різних країнах - попит всередині країни повинен бути менш еластичним по ціні, ніж попит закордоном; 2.ситуація недоскоч. конк-ції, яка дозволяла б вир-ку встан-ти і дикт-ти ціни; 3.сегментованість ринку, тобто здатність виробника відгородити внутр. ринок, де він продає товар по високих цінах, від зовн. ринку, де він це робить по більш низьких цінах.

Демпінг заборонений як міжнар. правилами в рамках ВТО, так і націон. антидемпінговими законами багатьох країн. Боротьба: вик-ня анти демп-го мита. Анти демп. мито тимчасовий збір в розмірі різниці між цінами продажу товару на внутр. і зовнішн. ринках, що вводиться імпортуючою країною з метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конк-ції на основі демпінгу.

Ставку антидемпінгового мита звичайно визначають одним з наступних способів:

• Як різницю в ціні, по якій товар реально прод-ться на ринку експортуючої країни і на ринку що імпортує.

• Як різницю в ціні, по якій товар повинен був би прод-тися на ринку експортуючої країни, і ціни, по якій він реально прод-ться на ринку імпортуючої країни.