40. Теорія порівняльної наділеності факторами е.Хекшера -б.Оліна.

Шведські ек-ти Е.Хекшер та Б.Олін (ХО)у 20 — 30-х рр ХХ ст. для дослідили причин міжнарторгівлі, застосувавши теорію факторів вир-ва, обґр у 30-х р ХІХ ст. Жан-Батист Сей, вкл-чи до таких чинників працю, капітал і землю, які в сук визнач витрати вир-ва. Теоія Х-О домінувала і була майже безальтернативною до 50-х рр. Осн положення концепції ХО: найважл умова рац обміну товарами між країнами - різниця у співвідн в них факторів вир-ва. Х та О започаткували теорію факторонаділеності (показник, який визнач відносну забезп-ть країни факторами вир-ва, тобто витрати факторів вир-ва на ств-ня певного товару), яка на сьогодні зводиться до 4 теорем: 1. Теорема Х-О: кожна країна має порівняльні переваги щодо випуску товару, вир-ва якого потребує значних витрат відносно надлишкового фактора; 2. Теор Самуельсона: вільна торгівля, зрівнюючи факторні винагороди між країнами, слугує заміною зовн мобільності факторів вир-ва; 3. Теор Столпера - Самуельсона: ↑ відносних цін товарів призв до винагороди того фактора, який еф-но викор-ся у вир-ві товару і ↓ реальні винагороди іншого фактора; 4. Теор Рибчинського: ↑ пропозиції 1 з факторів вир-ва у разі постійності інших змінних призв до ↑ випуску товару, який виробляється за інтенсивного викор-ня цього фактора, і до ↓ випуску інших товарів. Згодом положення теорії Х-О були матем-но підкріплені П. Самуельсоном, який визначив передумови, з дотриманням яких твердження Х-О ставало повністю коректним. Модель “Х-О -Самуельсона” наз-ся базовою теорією факторонаділеності: міжн. торгівля призв до вирівнювання абс-них і відн цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують. Ця теорема ще наз теоремою вирів-ня цін на ф-ри вир-ва. Вона пояснює експортну спец-ю країни інтенсивним використанням надлишкових ф-рів вир-ва. Припущення теорії: 1) урівноваженість по країнах, факторах, товарах; 2) однаковість технологій у 2 країнах; 3) пост ефект масштабів вир-ва; 4) різна фактороінт товарів.

40. Парадокс в.Лєонт’єва.

У 1954 р. амер ек-ст В.Леонтьєв застосував теорію Хекшера-Оліна до аналізу зовн торгівлі США, а саме: розрахунку повних витрат праці і капіталу на експорт й імпорт. Згідно з робочою гіпотезою що США (найбільш наділена капіталом країна) експортує капіталомісткі, а імпортує трудомісткі товари. Однак виявилось, що амер. продукція, яка конкурує з імпортованою, потребує  на 30% більше капіталу на 1 робітника, ніж амер. експортна продукція. Тобто, експортувалася трудомісткіша і менш капіталоємна продукція, ніж імпортувалася. Це дістало назву “парадокс Леонтьєва”. Було встановлено, що відносний надлишок капіталу в США не впливає на зовн торгівлю. Леонтьєв пояснює цей парадокс за рах поділу праці на більш і менш кваліфіковану. Отже, Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що всупереч теорії Хекшера-Оліна, країни, що мають надлишок труда, експортують капіталомістку продукцію, і навпаки. Однак парадокс Л. не дав відповіді на чисельні запитання. Але, незважаючи на деякі умовності у розрахунках Л-ва (розрах-ки не реального імпорту, а імпортозаміщення, специфіка після-воєнного періоду), а також незважаючи на неодноразові спроби спростувати Парадокс Л. як самим Леонтьєвим, так і іншими вченими, це явище у практ. плані є актуальним і на сьогодні.