37.Принципи зовнішньоекономічної діяльності України.

Зовнішньоекономічна діяльність(ЗЕД) - діяльність суб'єктів госп діяльності України та іноз суб'єктів госп діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Суб'єкти госп діяльності України та іноз суб'єкти госп діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:

1.Принципом суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі МЕВ;

2.Принципом свободи зовнішньоекон підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоек зв'язки;

- праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів ЗЕД на всі одержані ними результати ЗЕД;

3.Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноз суб'єктів госп діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких  її суб'єктів, крім випадків, передбачених законами України;

4.Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні ЗЕД тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

5.Принципом захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноз суб'єктів госп діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнар права;

- здійснює захист держ інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнар договорів та норм міжнар права;

6.Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

38.Еволюція теорій міжнародної торгівлі.

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теор осмислення та пояснення причин міжнар товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнар торгівлі:

• меркантилізму (раннього та пізнього);

• переваг (абсолютних і відносних);

• факторів виробництва;

• неотехнологічні;

• конкурентоспроможності.

Ранній меркантилізм, ідеологами якого були У.Стаффорд (Англія), Г.Скаруффі (Італія), виник наприкінці ХУ ст. та ґрунтувався на доктрині “грошового балансу” - нагромадженні грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Прихильники цієї концепції дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовн ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати - якомога менше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке за тих часів ототожнювалось із багатством нації.

Теорія пізнього меркантилізму (Т.Мен, А.Серра , А.Мокрет’єн (Франція)) розвивалась з другої половини 16 ст. Основним змістом цього напряму є доктрина “активного торговельного балансу”, який можна було забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі. З цією метою держава повинна була обмежувати ввезення іноз товарів шляхом підвищення ставок мита.

Необхідною умовою застосування теорії абсолютних переваг є вільна торгівля. Д.Рікардо створив модель міжнародної торгівлі, в якій показав: країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у вир-ві яких вона має найбільшу абсолютну перевагу (тобто абсолютні переваги щодо кількох товарів) або найменшу абсолютну неперевагу (тобто абсолютні непереваги щодо жодного з товарів).

Як і в теорії абсолютних переваг, в основі теорії порівняльних переваг лежала трудова теорія вартості, а необхідною умовою товарообміну виступала вільна торгівля. Повоєнний бурхливий розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей вир-ва і, відповідно, стрімке зростання міжнародного обміну їх продукцією зумовили появу низки теорій неотехнологічного напряму, характерною особливістю яких є спроба пояснення реалій і перспектив міжнар торгівлі динамічними порівняльними перевагами, що виникають або створюються, використовуються і з часом зникають. До теорій і моделей неотехнічного напряму належать: модель наукомісткої спеціалізації, теорія технол розриву, теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, модель економії на масштабах вир-ва, концепція внутрішньогалузевої торгівлі. Теорія конкурентних переваг розроблена та обґрунтована американським економістом М.Портером у 1991 р. У цій теорії запропоновано принципово новий підхід до проблем міжнар торгівлі, який базується на твердженні, що на міжнар ринку конкурують фірмі, а не країни. Тому, на думку М.Портера, необхідно усвідомити, як фірма створює та утримує конкурентну перевагу, для того щоб з’ясувати роль країни у цьому процесі. Основною одиницею конкуренції, за М.Портером, є галузь як група конкурентів, що виробляють товари або надають послуги та безпосередньо змагаються між собою. Успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках залежить від правильно визначеної конкурентної стратегії.