291 Проблеми вибору стратегії економічного розвитку у світлі цивілізаційних викликів: синтез і цивілізаційна ідентичність.

Сьогодні людство стоїть на перехресті нової ери. Перед ним три дороги – перспективи. Перша – шлях до суспільного ладу соціалізації та ноосферного розвитку – суспільства справедливості для всіх. Він передбачає використання позитивних можливостей і наслідків глобалізації та глобальної інтеграції. Друга перспектива – наростання конфронтації цивілізацій, що може спричинити їх самознищення, апокаліпсис. А між цими двома шляхами – третій – комбінований, компромісний варіант розвитку, який веде до суспільного ладу глобалізму. При цьому глобальна корпоратизація стане головною ідеологією світового розвитку. На першому етапі, особливо у ХХІ-му столітті, переважатимуть процеси силової глобалізації з боку політичних та економічних структур країн «золотого мільярда», що неминуче призведе до глибокої кризи глобалізму як суспільного ладу. І лише подолавши цю кризу, людство вийде на шлях ноосферного розвитку, де відбудеться корінна трансформація суспільного виробництва в напрямі його інтелектуалізації. Інститути власності, вартості будуть заміщені інститутами інтелектуальної власності та інтелектуальної вартості, що зумовить небачений ефект економічної мультиплікації і вибухового економічного розвитку.

До останнього часу вважалося, що головними суб’єктами глобалізації є “країни-глобалізатори” та їх уряди. Але дослідження останнього десятиріччя, у тому числі наші напрацювання, показали, що уряди наймогутніших країн вуже втратили реальний контроль над процесами глобалізації. Понад те, із головних суб’єктів глобалізації вони перетворюються в її об’єктів, фактично потрапивши в пастку глобалізації. Їх місце впевнено займає світова промислово-фінансова еліта, яка вже сьогодні управляє новоствореним новим світовим економічним порядком. Але, як свідчить світовий досвід, економічно знищуючи малі нації-держави, глобальна еліта (новий світовий уряд) не може існувати без держав та їх об’єднань, які фактично є сучасними політичними та економічними імперіями.

Сучасний глобалізм є специфічною формою політичного і економічного імперіалізму ХХІ-го століття. Він являє собою симбіоз модернового державного імперіалізму з імперіалізмом глобальних корпорацій і міжнародних організацій. Імперські держави діють спільно з транснаціональними глобальними корпораціями, які, своєю чергою, посилюють свій вплив на держави і використовують їх як механізм власної експансії та впливу на міжнародні організації, такі як СОТ, МВФ, СБ та ін.

292 Формування стратегічних альянсів на основі цивілізаційної приналежності

Стратегічними альнсами називають угоди про співробітництво між фірмами, що йдуть далі за звичні торгівельні операції, але не доходять до злиття фірм. Альянс підрозуміває проведення спільних досліджень, обмін технологіями, спільне використання виробничих можливостей, просування на ринок продукції один одного або об”єднання зусиль у в/ві компонентів або зборці кінцевої продукції. Стратегічні альянси являються для фірм однієї і тієї ж галузі, але розташованих в різних країнах, засобом конкурентної боротьби на світовому ринку при збереженні їх незалежності. Стратегічні альянси стають нині важливим аспектом корпоративної стратегії, адже дозволяють компанії швидко та, уникаючи серйозних витрат, увійти на іноземний ринок. Стратегічний альянс це форма співпраці двох потенційних чи реальних конкурентів в довгостроковому періоді чи для досягнення певної мети (наприклад, створення нового продукту ) .Мотиви компаній для створення стратегічних альянсів Створюючи стратегічний альянс, МНК має декілька мотивів.

По перше , якщо інвестиційний проект є надто дорогим та ризикованим, щоб бути запровадженим однією фірмою, компанії можуть поєднати сили для досягнення результату.

По друге, створюючи стратегічний альянс, компанії мають змогу поєднати здібності та можливості, яких жодна з МНК не могла досягти поодинці.

По третє, стратегічний альянс дозволяє зменшити конкуренцію або уникнути її. По четверье допомогою стратегічного альянсу МНК має швидкий та дешевий доступ до ресурсів та знань фірми партнера. Створивши альянс,компанія уникає витрат, спрямованих на дослідження та розробку технології, адже має можливість користуватися результатами досліджень партнера.

Вади стратегічних альянсів

Хоча стратегічний альянс надає МНК ряд переваг, не завжди варто до нього вдаватися. Дослідження стратегічних альянсів виявляють їх нестабільність у більш як 70%випадків. Причина такої нестабільності полягає у складності структури стратегічного альянсу, що має своїм наслідком: труднощі контролю (нестача автономії спричиняє внутрішні конфлікти ); культурну диференціацію (партнери можуть не погодитися щодо шляхів досягнення стратегічних цілей ); різні початкові очікування з боку партнерів альянсу (в той час як одна компанія прагне уникнути конкуренції, інша прагне отримати доступ до технологій першої)Причини існування стратегічних альянсів після їх невдач У природі стратегічних альянсів існує суперечливий аспект: хоча альянси часто не виправдовують сподівань, компанії продовжують їх підтримувати. California Management Review наводить дослідження, в якому автори пояснюють, чому стратегічні альянси продовжують існувати після своїх невдач:

1. Створення стратегічного альянсу складний процес. Менеджери проводять довгі та виснажливі переговори задля його укладання,тому "відступ " практично унеможливлюється.

2. Витрати, спричинені розвалом альянсу можуть виявитися вищими, ніж витрати на його підтримку. Одночасно з цим, час необхідний для припинення діяльності альянсу може перевищити час, затрачений на його створення.

3. Якщо компанії формують стратегічний альянс за аналогією до дій конкурентів, закриття альянсу сприйматиметься як стратегічна помилка, яку неможливо допустити.

4. Компаніям, яким бракує досвіду у створенні альянсів, важко визначити ефективність його роботи, а тому вони можуть не зуміти оперативно зреагувати на його невдачу.