26.Країни із середнім рівнем розвитку.

Країни середнього рівня розвитку(КСРР) (ВНП на душу населення від 10 до 15 тис. дол.): Іспанія, Ісландія, Ірландія, Португалія, Греція, ПАР, Австралія. Туреччина, Ізраїль, Нова Зеландія. Деякі з них, наприклад, Австралія, ПАР, Ізраїль, Нова Зеландія називаються «країнами переселеного капіталізму», бо під час їх освоєння мешканцями Старого Світу тут панували первісні взаємини, а нові переселенці привезли і впровадили капіталістичні відносини у вигляді гірничо-добувної промисловості у ПАР і Австралії, або інтенсивного тваринництва на «шипстейшингах» (вівчарних фермах у Австралії та Новій Зеландії). У сучасному світовому госп-ві до держав із середнім рівнем екон розвитку належать і східноєвропейські країни. Наприкінці 80-х років нац доход на душу населення у цих країнах приблизно в 2,6 раза перевищував середньосвітовий показник та в дев'ять разів - показник країн, що розвиваються, і приблизно в 2,5 раза був менший від показника екон розвинутих країн(ЕРК). Серед східноєвропейських країн за рівнем екон розвитку та прод праці провідні позиції мають: Словенія, Естонія, Латвія, Чехія, Словаччина, Литва та Хорватія, до менш розвинутих країн регіону належать: Молдова, Румунія, Боснія та Герцеговина, Албанія. Загальна структура народного госп-ва дає змогу зарахувати країни Східної Європи до індустріальних (Чехія) та індустріально-аграрних країн, у яких провідні позиції має промисловість поряд із істотною роллю сільського госп-ва у формуванні нац доходу. Структурні зміни в нац економіках країн регіону хоч і поступалися за своїми показниками ЕРК, проте в цілому в післявоєнний час були позитивними. Поряд із ростом частки промисловості у нац доході зближувалися темпи росту вир-ва засобів вир-ва та предметів споживання. Постійно зростала питома вага обробних галузей порівняно з добувними. Був забезпечений розвиток машинобудування як провідної галузі промисловості східноєвр країн. Але в умовах економічної кризи, високого рівня енерго- та матеріаломісткості нац доходу, здеформованої цінової політики в окремих країнах на початок 90-х років почали спостерігатися й несприятливі структ зрушення, в тому числі зростання частки паливно-енергетичних галузей, чорної та кольорової металургії в загальному обсязі вир-ва при різкому спаді вир-ва в машинобудівній, легкій та харчовій промисловості. Головними причинами різкого зниження темпів екон зростання, а потім і глибокої екон кризи у країнах регіону стали неефективність адм-планового розвитку та використання досягнень НТП, нераціональна структура сусп вир-ва, висока енерго-та матеріаломісткість нац вир-ва, низька прод праці, вичерпання екстенсивних факторів росту, погіршення зовнішньоекон умов, а також зміна сусп ладу, перехід від планової до ринкової моделі розвитку.

27.Систематизація країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

Усю різноманітність країн світу об’єднують у кілька типів, які відрізняються між собою стійкими якісними ознаками. Основними типами країн за рівнем соц.-екон розвитку сучасного світу є:

1. Економічно розвинені країни. 24 країни, які мають тривалу історію розвитку ринкової економіки, високі (рідше - середні) доходи на душу населення, стійкі фін ринки, широку і різноманітну структуру економіки, включаючи сектор обслуговування, значні експ-імп можливості тощо. Більшість із них вступили в постіндустр стадію сусп розвитку. До цієї групи країн належать: а) головні екон розвинені країни («велика сімка» - США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Канада); б) «малі» екон високорозвинені країни Зах Європи - Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія, Фінляндія, Швейцарія, Австрія; в) країни «переселенського типу» - Австралія, Нова Зеландія, ПАР (у минулому разом із Канадою розвивалися як «білі» домініони Великобританії), а також Ізраїль; г) західноєвроп країни сер екон рівня розвитку - Греція, Португалія, Іспанія та Ірландія (дві останні досягли високих середньодуш показників ВВП); д) європейські «держави-карлики» (до даного типу країн їх можна відносити умовно).

2. Країни з перехідною економікою (від централізовано планової до ринкової). Сюди відносять 28 постсоціалістичних країн - європейських, колишнього СРСР та Монголію. Майже всі вони є індустр-аграрними країнами. Найвищий рівень розвитку серед них мають країни Центр Європи (Словенія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччини) та Балтії (Естонія, Латвія і Литва), які активно реформують свою економіку. Щоправда, середньодуш показники доходів у них значно менші, ніж у екон розвинених країнах.

3. Країни, що розвиваються. Ця найчисельніша група країн (усього — понад 150) об’єднує: 1) «молоді» держави, що стали на шлях незалежного розвитку після Другої світової війни, 2)більш давні незалежні держави (латиноамериканські, Китай, Туреччина, Іран, Таїланд, Ефіопія та ін.), які в ході історичного розвитку відстали від розвинених країн, перетворившись в аграрно-сировинну периферію світового госп-ва.

Більшість країн, що розвиваються, залишаються винятково аграрними чи аграрно-індустр. Щоправда, у ряді країн даного типу в останні 2-3 десятиріччя відбулися суттєві позитивні зміни в економіці (індустріалізація, розвиток сфери послуг, експортна орієнтація). З’явилися країни із сер і висок душовими доходами. Серед них виділяються такі групи: а) нові індустріальні країни - латиноамериканські (Бразилія, Мексика, Аргентина) та азіатські (чотири «далекосхідні дракони» - Південна Корея, Тайвань, Сянган і Сінгапур); б) нафтодобувні країни - Перської затоки, Лівія, Алжир, Бруней; в) малі острівні країни - Багами, Кіпр, Антигуа і Барбуда, Барбадос, Сейшельські о-ви. Решта країн, що розвиваються (переважна більшість), мають низькі і дуже низькі доходи. Специфічну групу країн даного типу становлять соціалістичні країни, дві з яких дотримуються централізовано планової економіки (Корейська НДР і Куба), а дві запроваджують в економіку елементи ринкового механізму (Китай, В’єтнам).