272.Особливості розширення Євросоюзу 2004 та 2007 років.

1 травня 2004р. відбувся п’ятий етап розширення ЄС. Число його членів за рахунок держав Центральної та Східної Європи, а також Прибалтики, збільшилося з 15 до 25 (нові члени - Чехія, Польща, Угорщина, Мальта, Кіпр, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва). Враховуючи супутні геополітичні чинники, серйозні спостерігачі порівнюють таку подію за значимістю зі створенням самого Спільного Ринку. Їх прийом зумовлено чотирма певним критеріями та з усіх перерахованих держав таким критеріям поки жодна повністю не відповідає. Просуваючись на Схід, ЄС помітно нарощує свій ресурсний потенціал (територію – на 34%, населення – на 29%), перетворюється на найбільший у світі ринок з 500 млн. споживачів, зберігає просторову динаміку інтеграції. Політично складається гегемонія Євросоюзу на основній частині території Європи, що надає йому вже зовсім іншої міжнародної ваги, статусу та позицій. Разом з тим реалії та наслідки розширення ЄС виглядають досить неоднозначно та суперечливо, рівень економічного розвитку цих країн дуже нерівномірний, що знаходить відображення у показнику ВВП на душу населення(тільки по чотирьох з 10 нових країн-членів він більший 50%) Та загалом, згідно аналізу проведеного Європейською Комісією Розширення ЄС 2004 року сприяло процвітанню та стабілізації всієї Європи, значно підвищилися стандарти життя в нових країнах-членах, відбулася модернізація економік, ще більша стабілізація інституцій та законів. Розширення створило шляхи для інвестицій та експорту для старих країн-членів. 1 січня 2007р. членами ЄС стали Болгарія та Румунія. Проте ці країни не були цілком готові до повноправного членства. Навіть будучи вже членами Європейського Союзу, вони повинні були і далі виконувати всі ті умови, яких зазвичай вимагають від кандидатів. Обидві країни також повинні були продовжити реформування юридичної та законотворчої сфер, крім того, продовжити переговори з Євросоюзом з низки економічних тем і докласти зусиль для боротьби з корупцією. Слід зазначити, що Болгарія і Румунія є найбіднішими країнами Євросоюзу. Їхній валовий внутрішній продукт становить лише 1% у загальноєвропейському ВВП, а їхнє сукупне населення в 30 млн. — це 6% від населення ЄС. Якщо в Румунії рівень безробіття у відсотковому відношенні дорівнює середньоєвропейському, то в Болгарії він вищий. До позитивних моментів, правда, можна віднести те, що Болгарія і Румунія (як і інші країни Східної Європи) мають кращий потенціал економічного зростання, ніж країни зі «старої Європи».Взагалі, можна сказати, що ступінь і кількість обмежень, запроваджених стосовно Болгарії і Румунії, свідчить про появу в Євросоюзі членів «другого сорту», країн неповноправних, обмежених у своїх європейських правах.

273.Глобалізація світової економіки.

Економікам країн стає тісно у своїх національних рамках. Економіка планети стає справді глобальною. Глобалізація економіки у найширшому значенні цього поняття означає, що державні кордони та відмінності між світовими фінансовими ринками втратили своє колишнє значення. Цьому сприяли передусім такі тенденції:

• глобалізація фінансів;

• підвищення ролі транснаціональних корпорацій;

• розширення експорту прямих інвестицій з Північної Америки, Західної Європи та Східної Азії;

• міжнародна спеціалізація виробництва і торгівлі товарами та послугами;

• глобалізація третинного сектору (сфери послуг) економіки;

• глобалізація управлінських функцій;

• перетворення туризму на галузь світового масштабу;

• глобалізація проблем навколишнього середовища;

• міжнародна економічна інтеграція.

Існують такі прогнози експертів, що у випадку, якщо людство зможе уникнути катастроф глобального масштабу, світова економіка буде рости в перші десятиліття XXIст. вищими темпами, ніж в останні десятиліття XXст.; ключовими чинниками цього прискорення є інформатизація науково-технічного прогресу і підвищення якості освіти; найбільш важливим феноменом трансформацій початку XXI ст. стане економічна глобалізація; економічна (і політична) багатополярність світу посилиться.

У найближчі десятиліття складаються дійсно унікальні перспективи для подальшого економічного зростання. Серед найбільш важливих його чинників можна виділити наступні:

- демографічне зростання (за прогнозом Економічної і Соціальної Ради ООН, чисельність населення в світі зросте до 7,4 млрд. чоловік в 2015 р., зокрема в країнах (без КНР), що розвиваються, - з 3,2 до 4,5 млрд. чоловік; також відбудуться зрушення у віковій структурі населення, його подальша концентрація у великих містах);

- інформатизація науково-технічної сфери, що дозволить збільшити її здатність швидко враховувати вимоги і потреби ринкової економіки;

- зростання міжнародного розподілу праці і посилення міжнародної конкуренції в ході глобалізації економіки;

- всеосяжні масштаби ринкової системи XXI в. (іншими словами, закінчиться епоха соціальних і військових катаклізмів, підвищиться число країн з відносно стабільними політичними режимами і соціально орієнтованою економікою; прагнення людей підвищити рівень свого доходу стане домінуючою мотивацією їх участі в суспільному виробництві);

- упор на економічний лібералізм в політиці більшого числа держав у поєднанні з державною відповідальністю, що росте.