254. Стимулювання політики регіоналізму.

254. Ефекти регіональних торговельних угод.

Важливою рисою сучасного розвитку світового господарства є зростання ролі регіональних торговельних угод (РТУ). Їх поява та розвиток зумовлені економічними, політичними факторами, а також міркуваннями безпеки. Економічні причини участі країн у РТУ пов’язані з намаганням долучитися до більших ринків, залучити додаткові іноземні інвестиції, поглибити структурні зрушення та прискорити економічне зростання. Неабияким аргументом є також можливість ефективніше розв’язувати питання, які поки що повільно вирішуються на багатосторонньому рівні в межах СОТ. Усунення торговельних бар’єрів у рамках РТУ за інших однакових умов веде до більш ефективного використання ресурсів.

254. Динамічні та статичні ефекти економічної інтеграції.

Розрізняють статичні і динамічні ефекти регіональної інтеграції. Статичні ефекти означають позитивний вплив митного та економічного союзу на міжнародний розподіл праці і підвищення його продуктивності. Суттєво, що ці ефекти стають тим більш вагомими, чим меншими є вихідні можливості національного ринку країн, що інтегруються. Динамічні ефекти отримують прояв у посиленні конкуренції на ринку, який збільшив свої масштаби за рахунок регіональної інтеграції, що сприяє раціональному використанню ресурсів, поглибленню спеціалізації, прискоренню технічного прогресу, залученню іноземних інвестицій з третіх країн, а відтак спричиняється до прискорення темпів економічного зростання.

До статичних ефектів належать: ефект створення торгівлі та ефект

відхилення торгівлі.

Ефект створення торгівлі - це переорієнтація споживачів з менш

ефективного внутрішнього джерела поставки товару на більш ефективне

зовнішнє джерело, що стала можливою в результаті ліквідації імпортного мита

в рамках митного союзу.

До статичних ефектів входить:

• Підвищення добробуту учасників митного союзу;

• Компенсування негативного впливу відхилення торгівлі;

До динамічних ефектів входить:

• Економія від масштабу;

• Більш високий рівень конкуренції;

• Стимулюваня інвестицій.

254. Основні інтеграційні угруповання: єс, нафта, меркосур, атес, снд.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) було створено в 1991 р. в якості регіонального співтовариства держав у відповідності з підписаною в Мінську угодою про створення СНД, Алма-Атинською декларацією та протоколом до Мінської угоди. СНД було створено республікою Білорусь, РФ та Україною. Згодом приєдналися Казахстан, Азербайджан, Вірменія, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан, з 1993 р. – Грузія. СНД було створено як господарський, політичний та економічний союз. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД. 14 серпня 2008 парламент Грузії прийняв рішення залишити СНД, але допоки, згідно зі Статутом СНД, Грузія залишається членом Співдружності. ЄС - союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і діючим з листопада 1993 р. ЄС – це 27 країн Європи, площею в 3. 54 млн км2. GDP – 11 трлн євро. За сумарним ВВП країни-лідери ЄС: Німеччина, Щбєднане королівство, Франція, Італія, Іспанія. Мета ЄС – створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта ECU, від 1999 року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства. НАФТА - найбільш розвинене інтеграційне угруповання у Північноамериканському регіоні - Північноамериканська асоціація вільної торгівлі, утворена в січні 1994 р. США, Канадою, Мексикою (назва НАФТА складається з перших букв слів North American Free Trade Association).

Якщо говорити про витоки формування НАФТА, то вони обумовлені вже зазначеними планетарними тенденціями, конкретизованими в посиленні економічної взаємозалежності й поглибленні взаємопроникнення трьох північноамериканських держав. Саме на цих засадах на Північноамериканському континенті виникає прообраз майбутнього єдиного господарського комплексу, в якому національні економіки (Мексики, Канади і США) інтегруються і починають функціонувати як складові єдиної господарської системи в зародковому її вигляді. Інтеграційні процеси в НАФТА, за задумом його організаторів, будуть іти по типу інтеграції в ЄЕС: створення загальних ринків товарів, капіталів, робочої сили, технологій США, Канади і Мексики, в остаточному підсумку - зрощування процесів відтворення держав-членів, формування єдиного господарського організму трьох країн. По чисельності населення, обсягу ВВП і ряду базових економічних показників Північноамериканське інтеграційне угруповання порівняне з Європейським союзом. НАФТА володіє потужним (особливо завдяки США) економічним потенціалом, наприклад, щорічний обсяг виробництва товарів і послуг США, Канади, Мексики дорівнює 3 трлн. дол., а їхня частка у світовій торгівлі складає майже 20%. У НАФТА слабко розвинуті мережі органів міжнаціонального регулювання і цілком відсутні органи наднаціонального регулювання інтеграційних процесів, що є в Європейському співтоваристві. Планується, що повноцінний загальний ринок у межах Північноамериканського інтеграції буде утворений до 2010 р. Разом з тим учасники НАФТА проголосили своєю головною метою створення не спільного ринку західноєвропейського зразка, а зони вільної торгівлі, яка дала б можливість кожній країні-інтегранту без перешкод і обмежень розвивати економічні відносини з іншими державами та регіонами. МЕРКОСУР - економічний союз держав у Південній Америці, за темпами розвитку переважає всі інші подібні об'єднання. У нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай, в якості асоційованих членів — Чилі, Болівія, Венесуела, Колумбія і Еквадор. Дане об'єднання охоплює територію в 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 200 мільйонів чоловік і сумарним обсягом ВВП близько 1 трильйона доларів США. Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її населення і близько 50% ВВП. Назва організації походить від іспанського Mercado Comun del Cono Sur, що в перекладі означає «Об'єднаний ринок країн південногі конусу». Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку підписали Аргентина і Бразилія в 1986 р. У 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай і Уругвай.

Основними адміністративними органами об'єднання є Рада загального ринку, Група загального ринку, Комісія торгівлі, Спільна парламентська комісія, Соціально-економічний консультативний форум і Адміністративний секретаріат. В межах перших чотирьох організацій робота ведеться на міжурядовому рівні. Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус. Ідея створення якоїсь наднаціональної структури за прикладом Європейського союзу не отримала підтримки. З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угоди, підписаних у 1994 р., Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до митному союзу. У внутрішній торгівлі для всіх учасників вводиться єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20%). Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) заснована в 1989 р. Її членами (до 1997 р.) були 18 держав: Австралія, Бруней, Гонконг, Канада, Китай, Кирибати, Малайзія, Маршаллові Острови, Мексика, Нова Зеландія, Папуа - Нова Гвінея, Республіка Корея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппін, Чилі. У 1997 р. до АТЕС приєдналася Росія, і організація стала включати 19 держав. Основна мета АТЕС - шляхом об'єднання країн у даному угрупованні стимулювати взаємне співробітництво в різноманітних сферах: у першу чергу, на ринку товарів і капіталів, а також у сфері транспорту, енергетики й ін. Кінцева мета об'єднання - утворення зони вільної торгівлі в 2020 р., а всі необхідні умови для цього повинні бути забезпечені промислово розвиненими країнами об'єднання до 2010 р.