24.Країни, що розвиваються.

Країни, що розвиваються(КЩР) - більше 150 країн Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику кількість і особливості соц-екон розвитку нац економік ці країни здебільшого систематизують за регіонами з урахуванням їх геогр положення. Більшість КЩР утворилися завдяки нац. визвольному руху, розпаду колон. с-ми 60-70-х років. За роки незалежності ці країни здійснили складні соц.-ек. перетворення, досягли певних цспіхів у створенні основ нац. ек-ки. Проте переважній більшості з них не вдалося істотно скоротити відставання від ек-розвинених країн(ЕРК). Спільні риси КЩР:

1. багатоукладність економіки: ек. системи цих країн представлені різним набором форм вир-ва від патріархально-общинної і дрібнотоварної до монополістичної і кооперативної. Багатоукладність ек-ки передбачає різний соц.-ек. зміст вир. відносин в межах окремих секторів. що існують як вілносно автономні стр-ри зі складним мех-змом їх внутр. і зовн. зв’язків. Різні уклади формують 2 відносно автономні сектори: традиційний і сучасний.

2. слаборозвиненість КЩР, яка виражається в якісній неоднорідності і сист неупорядкованості сусп-ва, яке склад-ся з різних ек. та неек. інститутів традиц. і суч. типів, а також проміжних перехідних структур;

3. відсталість, яка відображає стан госп-ва цих країн, який характеризується низьким рівнем розвитку прод сил. Відсталість має 2 аспекти: -історичний (відставання у розвитку одного типу сусп-ва від іншого в момент колонізації цієї групи країн); -сучасний (пов’язаний з низьким рівнем розвитку ек-ки цієї групи країн).

4. залежність КЩР від ЕРК: проявляється у відносинах домінування і підкорення, які в останні 10-річчя реалізуються ек. методами. Залежність впливає на політику, ідеологію, культуру цих країн;

5. соц. структура сусп-ва. Соц. організми афро-азіат. країн включають в себе різні утворення класові, неокласові, етнічні, релігійні, кастові та ікші. Встановлення тов. відносин в цих країнах супроводжувалось поширенням декласування. КЩР, на відміну від зах країн, не подолали общинний тип соціальності, який бере ще свій початок від родового укладу. Він визначається особистісним х-ром соц. відносин, зв’язками, заснованими на родинних відносинах, на сусідчтві, роді, племені;

6. в цілому ряді цих країн не сформовано розгалужене і стійке громадянське сусп-во як соц. організована стр-ра, що склад-ся із самод. орг-цій добров. членства.

В залежності від рівня ек. розвитку КЩР поділяються на 3 групи:

1. країни з вис. рівнем на душу нас-ня, хар-ним для ЕРК (Бруней, ОАЕ);

2. країни з сер. показниками на душу насел (країни-експортери нафти, нові індуст країни);

3. бідні країни, в яких ВВП на душу насел не перевищує $750 (перев. частина КЩР).

25.Нові індустріальні країни.

Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються (КЩР), які дістали назву ”нові індустріальні країни”(НІК). За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у МПП. Критерії зарахування країн до НІК досить умовні: ВНП на душу населення не менше 1100 дол., частка переробної промисловості у ВНП більше 20%. НІК властиві такі характеристики: високі темпи зростання, динамічні макроекономічні та внутрішньогалузеві структурні зрушення, зростання професійного рівня робочої сили, інтенсивна участь у МПП, широке використання іноземного капіталу. Склад НІК постійно змінюється. У 80-ті роки у неї включали країни і території Східної Азії (Південна Корея, О.Тайвань, Гонконг, Сінгапур - четвірка ”драконів”), найбільш розвинені країни Латинської Америки (Бразилія, Мексика, Аргентина), іноді Індію, Єгипет. Намітилася тенденція розширення цієї групи за рахунок другої (Малайзія, Індонезія, Таїланд) і третьої (Туреччина, Філіппіни, Шрі-Ланка) хвиль НІК. Швидкий розвиток цих країн перш за все пов’язаний з розвитком міжнародної торгівлі НІК з екон розвиненими країнами (ЕРК). Вражаючий “ривок” азіатської четвірки (АЧ) був зумовлений об’єктивними процесами у світовій економіці. З середини 80-х років у зв’язку із зростанням вартості роб сили, з підвищенням курсів нац валют (відносно долара) НІК першого покоління почали втрачати власні порівняльні переваги у вир-ві працемісткої продукції. Переорієнтувавшись у бік технологічно складної, наукомісткої продукції, АЧ почала масово переміщувати працемісткі вир-ва у країни з дешевою роб силою - Малайзію, Індонезію, Таїланд, чим і сприяла появі НІК другого покоління. Очевидно, збереження даної тенденції приведе до розширення кола НІК і наступної передачі до країн третьої хвилі. Такий процес називається процесом “ступінчастої” індустріалізації, коли кожна країна піднімаючись технологічними сходами вгору, звільняє нижню сходинку для інших. Результатом цього процесу став значний екон розвиток НІК, змінилися макроек пропорції економіки, сталися зрушення у структурі пром вир-ва. У переважній більшості НІК сьогодні обробна промисловість і сектор послуг є головними. В обробній промисловості провідне місце займають сучасні галузі електроніки, машинобуд, хімії. Однією з швидко зростаючих галузей є загальне і транспортне машинобуд, вир-во та ремонт кораблів, автомобілів, локомотивів. Швидко розвиваються металургія, нафтохімія, целюлозно-папер промисловість. Але існують чинники, які гальмують швидкий розвиток НІК, зокрема їхньої зовн торгівлі.

1) Політика неопротекціонізму ЕРК, яка спрямована на послаблення позицій нових конкурентів з числа КЩР, оскільки на НІК припадає 40% експорту.

2)Різке поширення використання інф технологій, електронізація та роботизація вир-ва знижують відносні переваги НІК у дешевій роб силі, відтак знижується і конкурентоспром промислового експорту.

3)Політика так званого “технологічного неомеркантилізму” ЕРК, яка виявл у прагненні Заходу запобігти або обмежити отримання конкурентами з числа НІК перспективних технологій, новітнього обладнання.

Треба окремо зазначити, що успіху прогресу НІК сприяла послідовна внутрішня екон політика, яка забезпечила екон і політ стабільність для ефективного функціонування екон системи, де головна роль належить приватному секторові, а держава активно сприяє підприємництву і ринковій сфері. Важливим фактором росту НІК стала ефективна макроек політика, що полягала у підтримці стабільних внутр  цін і реальних обмінних курсів валют, стимулюванні підвищення попиту і пропозиції у галузі інвестиційних товарів, що сприяло нагромадженню капіталу і виробничому інвестування.