252. Платіжний баланс України: стан, структура, динаміка

У 2008 році розвиток зовнішньоекономічного сектору України зазнав значних змін. Так, у січні-серпні продовжились і навіть посилились тенденції минулих років: (1) надвисокі темпи зростання вартісних обсягів експорту та імпорту насамперед внаслідок стрімкого підвищення цін на світових товарних ринках, (2) розширення дефіциту товарного балансу через розігрітий внутрішній попит та укріплення реального обмінного курсу, (3) значні обсяги надходжень за фінансовим рахунком, в першу чергу прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів, що дозволяли не тільки фінансувати зростаючий дефіцит поточного рахунку, а й збільшувати міжнародні резерви. Однак розгортання світової фінансової кризи та поширення її ефектів на Україну з вересня зумовило уповільнення притоків довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні.В цілому за 2008 рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 12.9 млрд. дол. США або 7.1% від ВВП (порівняно з 5.3 млрд. дол. США та 3.7% від ВВП у 2007 році) насамперед, через зростання дефіциту товарного балансу (до 17 млрд. дол. США) та від’ємного сальдо доходів (до 1.5 млрд. дол. США). Розширення дефіциту торгівлі товарами, насамперед в І половині року, було обумовлено прискореним зростанням доходів населення, що стимулювались значними соціальними витратами Уряду, динамічним розвитком споживчого кредитування, суттєвим укріпленням реального обмінного курсу. В IV кварталі 2008 року різке скорочення внутрішнього попиту разом із послабленням обмінного курсу гривні дозволили компенсувати суттєве зниження цін та зовнішнього попиту на український експорт, що сприяло зниженню дефіциту торгівлі товарами (з врахуванням сезонного фактору).

253. Сутність і фактори розвитку міжнародної регіональної інтеграції.

Регіональна інтеграція зумовлена, насамперед, потребами розвитку продуктивних сил, які дедалі переростають національно-державні межі, що призводить до неухильного поглиблення міжнародного поділу праці та підвищення взаємозалежності національних господарств. Незважаючи на гостру конкуренцію і міждержавні суперечності, взаємозв'язок національних процесів відтворення стає дедалі тіснішим, відбувається зближення національних економічних і політичних структур, складається господарський регіональний комплекс, формується нова культура спілкування між націями.

Сучасний світовий економічний розвиток характеризується двома головними тенденціями. З одного боку, зростають, посилюються і домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція як явище характеризується відсутністю будь яких форм дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік, а як процес виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами різних країн. А з іншого боку дані процеси проходять не прямолінійно, оскільки поряд з інтеграційними процесами в окремих регіонах світу мають місце й дезінтеграційні процеси, що викликані політичними, національними та релігійними причинами

Економічна інтеграція – це системний процес усунення обмежень у сферах міжнародної торгівлі, платежів та мобільності факторів виробництва, що призводить до посилення глобальної конкурентоспроможності як угруповання в цілому, так і окремої країни зокрема.

Інтеграційні процеси приводять до розвитку економічного регіоналізму, у результаті якого окремі групи країн створюють між собою більш сприятливі умови для торгівлі, а в ряді випадків і для міжрегіонального пересування факторів виробництва, чим для всіх інших країн.

Передумови інтеграції: • Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком міждержавна інтеграція розвивається або між індустріальними країнами, або між країнами, що розвиваються. Навіть у рамках індустріальних і в рамках країн, що розвиваються, інтеграційні процеси йдуть найбільше активно між державами, що знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. • Географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загальної границі й історично сформованих економічних зв'язків. • Спільність економічних і інших проблем, що стоять перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т.д. • Демонстраційний ефект, У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні економічні зрушення (прискорення темпів економічного росту, зниження інфляції, ріст зайнятості і т.д.), що робить визначений психологічний вплив на інші країни, що, звичайно, стежать за змінами, що відбуваються. • «Ефект доміно». Після того як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, неминуче випробують деякі труднощі, зв'язані з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, один на одного. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що опинилися за межами інтеграції.

Чинники ек. інтеграції:

• Зменшення трансакційних витрат;

• «ефект масштабу»;

• Розширеня ринків;

• Колективний захист товаровиробника;

• Підвищення глобальної конкурентоспроможності;

• Синергетичний ефект.