2. За метою та мотивами участі на ринку:

Хеджери - учасники світового фінансового ринку, які використовують інструменти ринку деривативів для страхування курсового (цінового) ризику, ризику трансферту, який притаманний фінансовим інструментам, своїх активів чи конкретних угод на ринку спот.

Спекулянти - укладають угоди виключно з метою заробити на сприятливому русі курсів, і тому рух курсу для них є бажаним. Спекулянтів можна поділити:

а) трейдери - намагаються використовувати коливання курсу одного чи кількох контрактів, що досягається купівлею контрактів (чи цінних паперів), коли очікується підвищення їх ціни, і продажем при зворотному її русі.

б) арбітражери - намагаються використовувати відмінності курсу у різний час чи на різних ринках (наприклад, між форвардним курсом на валютному ринку і курсом відповідного валютного ф’ючерса).

3. За типами емітентів та їх характеристиками: а) міжнародні і міжнаціональні агентства (Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку та Європейський банк реконструкції та розвитку); б) національні уряди і суверенні позичальники; в) провінційні і регіональні уряди (адміністрації штатів); г) муніципальні уряди (муніципалітети); д) квазі-урядові емітенти; є) корпорації, банки та інші організації.

4. За країнами походження: розвинені країни; країни, що розвиваються; міжнародні інституції; офшорні центри.

5. За типами інвесторів: приватні; інституційні.

225. Основні елементи національної та світової валютної системи.

Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.( Національна валюта; Умови конвертування національної валюти;

Паритет національної валюти; Режим курсу національної валюти; Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль; Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни; Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу;

Регламентація міжнародних розрахунків країни; Режим національного валютного ринку та ринку золота)

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Основні складові світової валютної системи: - світовий грошовий товар; - валютний курс; - валютні ринки; -міжнародна валютна ліквідність; -міжнародні валютно-фінансові організації.

226. Еволюція світової валютної системи.

Основні етапи створення світової валютної системи:

Перший етап – система золотого стандарту (початок XIX ст. – 20 - 30-ті роки ХХ ст.).

Другий етап – система золотовалютного (доларового) стандарту (40 - 50-ті роки XX ст. – середина 70-х рр.).

Третій етап – система паперово-валютного (девізного) стандарту (функціонує з 1976 року).

У XVI – XVIII ст. біметалізм – грошова система в якій роль загального еквівалента закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом та сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.

Форми біметалізму:

3. система паралельної валюти – це коли законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом та сріблом;

4. система подвійної валюти - коли держава фіксує певне співвідношення між обома металами;

Законодавче закріплення за обома металами ролі грошей суперечить природі грошей. Тому Наступною формою став монометалізм - грошова система, за якою один метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом та основою грошового обігу. У більшості країн в кінці XIX ст. срібний монометалізм і біметалізм було замінено золотим монометалізмом.

Різновиди золотого монометалізму:

1) золотомонетний стандарт - як класична форма золотого монометалізму передбачає вільний обіг золотих монет і виконання золотом всіх функцій грошей;

2) золотозлитковий стандарт - перехідна форма золотого стандарту. Національні валюти провідних західних країн (Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів та ін.) прирівнювалися до певної кількості золота, тобто мали золотий вміст, а отже , були розмінні на валютний метал , але вже не в будь-якій кількості, як це було за класичного золотого стандарту, а на золоті зливки вагою не менш ніж 12,4 кг. Кожний, таким чином, обмін національних грошових знаків на золото був обмежений певними, досить великими, сумами (у Франції, наприклад, один золотий зливок коштував 215 тис. франків).

3) золотодевізний стандарт - базувався на золоті та провідних валютах світу. Платіжні засоби в іноземній валюті призначені для міжнародних розрахунків, почали називати девізами. Девізи – платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

1820р. Золотий стандарт - Встановлено тверде співвідношення між паперовими грошима і золотом. Вартість однієї грошової одиниці визначається у чистому золоті. Емісійні банки зобов’язуються в будь який час обмінювати паперові гроші на золото. Увесь грошовий обіг забезпечений золотом, інфляція неможлива.