213. Лондонська міжбанківська ставка libor.

ЛІБОР - (англ. LIBOR - London Interbank Offered Rate) Лондонська Міжбанківська Ставка Пропозиції - середня ставка відсотка, по якої банки Лондона розміщують свої депозити в інших першокласних банках. Така ставка щодня фіксується на 11 годин дня і служить орієнтиром при встановленні відсотків по позиках для всіх інших банків, особливо при міжнародних операціях. Ставка по короткострокових кредитах зазвичай на термін 3-6 місяців, служить основним орієнтиром для встановлення кожним банком своїх облікових ставок. Застосовується при визначенні собівартості продукції (робіт, послуг) для цілей оподаткування. Оплата відсотків банками по позиках, отриманих в іноземній валюті, приймається до заліку в межах ставки LIBOR, збільшеної на три пункти. Ця ставка відіграє роль основної короткострокової відсоткової ставки, що характеризує європейський грошовий ринок та являє собою еталонну ставку при виконанні широкого спектра транзакцій. Корпорація може запозичити гроші за ставкою, що дорівнює, наприклад, ЛІБОР + 2 %. Ставка ЛІБОР є статистичною характеристикою, що широко використовується інвесторами.

Відома міжбанківська ставка, що пропонується в Лондоні (ЛІБОР), протягом певного проміжку часу користувалася практично повною монополією у цій сфері завдяки зробленій їй рекламі, що справляла враження об’єктивності. Але учасники угоди про євро­кредит часто ухиляються від слідування цій практиці та обирають ту базову ставку, що застосовується найбільшою кількістю солідних банків. Можуть використовуватись такі ставки, як ПІБОР (Paris Interbank Offered Rate) — Паризька міжбанківська кредитна ставка, СІБОР (Singapore Interbank Offered Rate) — Сінгапурська міжбанківська кредитна ставка, прайм рейт (prime rate, США) — базова ставка за кредитами небанківського сектору тощо.

214.? Основні центри торгівлі валютою.

Сьогодні світовий фінансовий ринок ще визначають як величезні міжнародні фінансові центри, що мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. Існують певні стадії розвитку міжнародного фінансового центру, а саме:

Перша стадія - розвиток місцевого ринку; друга стадія - перетворення в регіональний фінансовий центр; третя стадія - розвиток регіонального фінансового центру до стадії міжнародного фінансового ринку.

До найважливіших елементів існування міжнародного фінансового центру, якими має володіти країна, належать: стійка фінансова система та стабільна валюта; наявність інституцій, що забезпечують раціональне функціонування фінансових ринків; гнучка система фінансових інструментів; відповідна структура й достатні правові гарантії; людський капітал; існування комплексних ринків, як довгострокових, так і короткострокових; економічна свобода; найсучасніша технологія передавання інформації та засоби зв’язку.

Найбільш активно перелив фінансових ресурсів здійснюється у МВЦ світу, як Нью-Йорк і Чикаго - в Америці, , Франкфурт Лондон -на-Майні, Париж, Цюріх, Женева, Люксембург -в Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн - в Азії. У міжнародні фінансові центри перетворилися деякі офшорні центри, насамперед у басейні Карибського моря — Панама, Бермудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови. Поява фінансових центрів на периферії світового господарства (Багамські острови, Сінгапур, Гонконг, Панама, Бахрейн та ін.) обумовлена нижчими податковими й операційними витратами, незначним державним втручанням та ліберальним валютним законодавством. Але сьогодні тільки Лондон, Нью-Йорк, Токіо відповідають таким основним показникам та стандартам міжнародного фінансового центру, як: широкий спектр інструментів фінансового ринку; всесвітня участь у внутрішніх та іноземних секторах ринку; ефективні міжнародні системи зв’язку.