196. Модель рівноваги а. Стокмена і р. Лукаса.

Модель Р. Лукаса заснована на твердженні лише про відносну сталість ринкової рівноваги й раціональну поведінку економічних суб'єктів в умовах невизначеності. Він керується положенням про те, що відносні ціни керують економікою. На думку Р. Лукаса, індивіди краще поінформовані про ціни на товари, які вони виробляють чи продають, ніж про ціни на товари, які вони купують. Підвищення цін на локальному ринку індивіди вважають частково наслідком загального зростання цін, частково — результатом зміни відносної ціни товару.

Головним і єдиним видом інформації в моделі Р. Лукаса є цінові сигнали. Господарські суб'єкти, які переслідують власні інтереси, здатні обробляти ці сигнали й ефективно їх використовувати. За умови стабільності загального рівня цін економічні суб'єкти реагують лише на зміни відносних цін, що відображають мінові пропорції між товарами. Випадок, коли раптово зростає ціна на товар певного виробника, служить сигналом зростання попиту на товарі призводить до збільшення товарної пропозиції. За стабільного загального рівня цін ці зрушення мають локальний характер і не можуть стати джерелом циклічних коливань кон'юнктури. Інша ситуація виникає, коли загальний рівень цін змінюється. У цьому випадку економічні суб'єкти не зможуть відрізнити зміни загального рівня цін від змін відносних цін на окремі товари. Вони вважають загальне зростання цін показником підвищеного попиту на "свій" товар і починають збільшувати випуск продукції незалежно від реальної потреби в ній. Результатом цього процесу становляться спільні коливання цін, продукту й інвестицій на агрегатному рівні, як це відбувається в реальному економічному циклі.

Р. Лукас вважав, що циклічні коливання кон'юнктури і вся теорія ділового циклу мають включатися в систему загальної економічної рівноваги, тобто наявний рівноважний циклічний процес. Тому нова класична школа пропонує рівноважний підхід до теорії циклу, де відповідні коливання є наслідком випадкових і непрогнозованих шоків, які виникають поза межами системи, або помилок економічних суб'єктів, пов'язаних з неправильним тлумаченням ринкової інформації.

А. Стокмена у праці про "Реальні економічні цикли" досліджує коливання потенційно можливого ВВП, які викликані зміною смаків, моди, технічними зрушеннями. Якщо ці зміни мають тимчасовий характер, то вони викликають періодичні коливання, якщо довгостроковий – сприяють економічному зростанню.

197. Модель балансування портфеля

Баланс між різними напрямками діяльності залежить від рішень, прийнятих керівництвом підприємства щодо більшого або меншого їх взаємозв’язку. Можливі різні варіанти: збалансований портфель, у якому внесок кожної стратегічної зони господарювання (СЗГ) у доход підприємства однаковий, де «життєві цикли» СЗГ збалансовані за термінами проходження етапів життєвих циклів тощо, або незбалансований портфель, де обсяги — різні, а також спостерігається неузгодженість показників часу/витрат тощо.

Балансування портфелю здійснюється різними методами, які дозволяють з використанням різних критеріїв кінець-кінцем заповнити «стратегіч­ну прогалину» за допомогою визначення рівня покриття витрат на створення нових напрямків діяльності (продуктів) доходами від продажу освоєних товарів.

Найчастіше процвітаючі підприємства мають збалансовані «портфелі», де враховано особливості великих і малих сфер бізнесу, їхня синергія.

Рішення про напрямки діяльності підприємства, ступінь їхньої спеціалізації та диверсифікації мають прийматися з урахуванням таких чинників:

· для спеціалізованого, однопродуктового підприємства — група споживачів, характер потреби, характерні особливості задоволення потреб;

· для диверсифікованих підприємств — сфера діяльності, ступінь та вид диверсифікації, баланс «портфеля».

Кожне підприємство намагається створити привабливий «портфель», для чого використовує широкий спектр методів та інструментів «портфельного» аналізу та планування.

Мета «портфельного» аналізу — дослідження наявного та запланованого до виробництва набору продуктів (напрямків бізнесу, товарно-ринкових можливостей тощо), для підготовки рішень відносно збереження або зміни складу «портфеля». «Портфельний аналіз» є основою подальшого «портфельного планування».

Змістом «портфельного» аналізу та планування є пошук заходів щодо зміцнення конкурентної позиції окремого підприємства на ринку та, якщо це можливо, зменшення ролі конкурентів, тобто перемога в конкурентній боротьбі. Однак кожна фірма домагається одних і тих самих цілей, екстраполює досягнення для отримання якнайбільшого результату. За таких умов жодне підприємство не в змозі реально вийти на заплановані параметри.

«Портфельні» аналіз і планування дають змогу ранжувати СЗГ за ступенем їх переваг і приймати рішення про те, скільки СЗГ доцільно обслуговувати в певний відрізок часу.

«Портфельні» аналіз та планування із самого початку розвитку використовували матричні моделі. Найпопулярнішими інструментами порівняння, аналізу та оцінки різних бізнес-напрямків у діяльності підприємства є двовимірні матриці, де використовуються будь-які пари стратегічно важливих локальних та системних критеріїв (показників). Найпоширеніші показники, що використовуються під час побудови матриць, такі:

· частка ринку;

· темпи зростання (економіки, ринку, галузі або підприємства);

· перспективи окремої галузі або сектора економіки;

· конкурентоспроможність;

· оцінка споживачів виготовленої продукції;

· ефективність виробництва певного типу продукту тощо

Найчастіше використовуються матриці такого типу: матриця BCG, «Скандстрат», «аналіз прихильності», 9-сек­ційна матриця «Дженерал-Електрик-Мак-Кінсі» (GE-матри­ця), а також матриця «балансу життєвих циклів» (Hofer-Arthur D. Little).