2. Попит та пропозиція товарів на ринку.

Попит — кількість товарів та послуг, які люди хочуть і можуть придбати. Попит з'являється тоді, коли у споживача є одночасно і бажання, і можливість купити товар чи послуги за даною ціною. Тому конкретна величина попиту — це та кількість товару, що буде куплена зараз за даною ціною. Зв'язок між цінами і розміром попиту описується загальним законом попиту із підвищенням ціни обсяг попиту падає, а з її зниженням — росте. Іншими словами, чим більшу кількість товару ми хочемо продати, тим нижче повинна бути визначена на нього ціна. Тому, що: за низькою ціною покупку зможуть дозволити собі більше людей; при низькій ціні люди віддадуть перевагу іншому товару, схожому на цей; при низькій ціні люди схильні купувати товарів більше, ніж треба « про запас». Отже, головний чинник, що впливає на попит, — це ціна товару чи послуги, і пов'язані вони між собою обернено пропорційно.

Але на ринку спостерігається ще одне цікаве явище: попит може рости чи падати при незмінній ціні. Виходить, що в нього є й інші чинники, крім цін? Безсумнівно, такі чинники (нецінові) є, і головні з них: рівень доходів населення; наявність на ринку товарів-замінників, що називаються субститу­тами. Маються на увазі товари, що задовольняють ту ж потребу, що й даний товар. Зміна ціни, скажімо, баранини одразу відіб'ється на попиті яловичини. Цей чинник впливає на величину попиту прямо про­порційно: чим більше на ринку замінників (баранини, свинини тощо), тим нижчим є попит на даний товар (яловичину); наявність на ринку товарів, що доповнюють, (вони називаються — комплементи). Це товари, що використовуються разом з даним товаром, як, наприклад, магнітофони і касети до них. Якщо раптом на ринку зникнуть касети (чи стануть занадто дорогі), ніхто не захоче купувати новий магнітофон; інформація про товар, реклама чи антиреклама; зміна моди, смаків людей, понять про престижність речей; зміни в кліматі, погоді, величині і складі населення.

Дотепер ми говорили про вплив цін тільки на покупців. Але нам вже відомо: «покупцем гідний бути тільки продавець». Для того, щоб угода відбулася, необхідні дві людини: одна купує, а інша продає. Остання уособлює пропозицію — сукупність товарів, що підлягають реалізації. Це та кількість товару чи послуги, що може бути продана на ринку зараз за даною ціною. Це аж ніяк не всі товари, що є у виробників на складах: адже може трапитися, що вони не хочуть їх продавати через низьку ціну. Отже, у пропозиції теж сполучаються бажання і можливості, але вже на стороні продавця. Закон пропозиції визначає зв'язок цін з величиною пропозиції: зі збільшенням ціни обсяг пропозиції зростає, а з її зниженням падає. Від яких нецінових чинників може залежати пропозиція? Безсумнівно, у першу чергу, це ціна ресурсів. Якщо кожний із виробничих ресурсів став дорожчим (а при їхній обмеженості це обов'язково станеться рано чи пізно), виробник зможе купити його менше, а виходить, поставити на ринок менше свого товару. Наявність товарів-субститутів і товарів-комплементів та ціни на них. У зв'язку з другим чинником знаходиться третій — кількість виробників, а точніше — наявність чи відсутність конкуренції на ринку. Нові технології у виробництві. Як правило, вони підвищують продуктивність праці і дозволяють здешевити товар і розширити його виробництво, а це означає, що за допомогою нових технологій можна збільшити пропозицію.

Ціна народжується на ринку, де зіштовхуються інтереси покупців і продавців. Ці інтереси завжди протилежні. Адже перші прагнуть купити дешевше, а другі — продати дорожче. Але ринок ґрунтується на добровільних угодах, тому угода відбудеться лише тоді, коли обоє контрагенти — і покупець, і продавець — приходять до компромісу. Він і втілюється в ціні, за якою укладена угода. Усе це і багато чого іншого він вирішує відповідно до ціни. Ціна — го­ловний сигнал, що показує виробнику ситуацію на ринку: попит на його товар, силу конкуренції інших виробників цього ж товару. Ціна — це та кількість грошей, що людина готова заплатити за задоволення своєї потреби в товарах і послугах.

У ринкових системах ціни виконують дві основні функції: Регулюючу. Зростання цін спонукає виробників розширювати вироб­ництво, і навпаки, падіння цін змусить їх скорочувати його (і навіть може виштовхувати частину виробників з ринку). Таким чином, саме зміна цін у різних галузях штовхає підприємців на те, щоб перемістити свій капітал з однієї галузі в іншу, перевести на випуск якогось нового товару. Цей процес називається переливанням капіталу. Обмежувальну. Чим вищою є ціна, тим менше покупців зможуть при­дбати даний товар чи послугу. Висока ціна дозволяє обмежити спожи­вання товарів, а значить і ресурсів, потрібних для їх створення. Таким чином, ціни дозволяють зробити вибір, що саме треба виготовити з об­межених ресурсів.

У вільній ринковій економіці ціни визначаються взаємодію попиту та пропозиції. Попит змінюється у бік, протилежний зміні цін. Отже, за високими цінами купуватимуть менше товарів, ніж за низькими. Ступінь впливу зміни цін на попит залежить від еластичності попиту на даний товар. Пропозиція ж змінюється прямо пропорційно цінам. А виходить, чим вищі сформовані ціни, тим більше товарів і послуг буде запропоновано для продажу. Ціна, за якої попит та пропозиція зрівнюються, а всі товари реалізують­ся, називається ціною рівноваги. Покупцем гідний бути тільки продавець, і на рівноважному ринку їхні шанси рівні.

Білет № 6