2. Державний бюджет в Україні.

Державний бюджет – це фінансовий план видатків держави та джерел їх покриття (за рік). Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому порядку. Через державний бюджет розподіляється близько 70% національного до­ходу країни. Сутність держбюджету визначається соціально-економічним ладом, природою, задачами і функціями держави. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети. На першому етапі відбувається процес складання проекту держбюджету, Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня подає його на розгляд Вер­ховній Раді України.На другому етапі - розгляд і затвердження проекту бюджету на сесії Вер­ховної Ради. На третьому - виконання і складання звіту про виконання (покладено на Кабінет Міністрів України). Фактично виконання бюджету починається з 1 січня і завершується 31 грудня кожного календарного року. Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст. Спочатку була загальновійськова казна, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полю­вання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріп­лень, монастирів тощо. У 1990 р. прийнято Закон «Про бюджетну систему України», відповідно до якого державний бюджет складається з двох ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені доходи та видатки. До основних джерел доходів відносять: податки; платежі за використання природних ресурсів (воду, землю); неподаткові надходження (від приватизації); доходи від операцій з капіталом; Існує багато статей видатків, але їх можна згрупувати у шість основних напрямків: національна оборона; утримання державного апарату; фінансування бюджетного сектора економіки; соціальні видатки; фінансування розвитку економіки; відсоток за державний борг.

Білет № 4

1. Поняття та форми власності.

Власність -— відносини між людьми, що стосуються привласнення засобів виробництва і матеріальних благ.

Основні форми власності: Приватна: індивідуальна (особиста); приватна власність у формі капіталу; інтелектуальна. Колективна: кооперативна; корпоративна (акціонерна); власність громадських організацій. Державна: загальнодержавна; комунальна (муніципальна).

Об’єкти власності: нерухоме майно (виробничі та невиробничі приміщення, дороги, земля, транспортні споруди); рухоме майно (автомобілі, устаткування, меблі тощо); інтелектуальна власність (винаходи, рукописи, комп’ютерні програми). Суб’єкти власності – фізична особо, юридична особа і держава.

2. Податкова система в Україні.

Законодавством України визначені такі принципи побудови та призначення податкової системи: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковість — впровадження норм сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних; рівнозначність і пропорційність у справлянні податків; рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації; соціальна справедливість щодо різних верств населення; стабільність, забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; економічна обґрунтованість, встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей; рівномірність сплати, встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат; єдиний підхід до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, строку та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг; доступність, забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для платників податків.

Уже в 2001 р. прийнято Податковий кодекс та реформовано на його основі податкову систему. Це забезпечить відчутне зниження податкового навантаження, розширення бази оподаткування; вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків за рахунок скасування пільг (особливо тих, що надаються за галузевими та територіальними ознаками).

Білет №5

1. Гроші. Коротка історія виникнення грошей.

Гроші – це певний запас коштів, що забезпечують здійснення різноманітних економічних угод. Появі грошей передувала епоха нату­рального (бартерного) обміну. На зміну їй прийшла епоха товарних (металевих) грошей.

У ролі товарної форми грошей тривалий час використовували­ся благородні метали — золото й срібло. Однак вони почали моно­польно виконувати зазначену функцію завдяки своїм специфічним властивостям не відразу. Через локальність ринків, їхню функціо­нальну відокремленість на ранніх етапах розвитку в ролі грошей використовувалося багато різних товарів. Як правило, це були найходовіші та водночас найцінніші для певного ринку товари, які у будь-який час можна було обміняти на іншу споживну вартість. Це худоба, хутра, тютюн, риба, оливкова олія, різні метали, серед яких були також золото і срібло. Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування ме­талевих монет. Вважають, що перші монети з'явилися в Китаї та у країнах Близького Сходу в VIII—VII ст. до нашої ери. Їх виготовля­ли здебільшого з міді. Близько 4 тис. років тому в Ассірії почали карбувати монети із золота.

Металеві гроші використовувались і на території Київської Русі. В ІХ-ХІ ст. в обігу були переважно срібні й частково золоті монети, що витіснили хутра куниць, білки та інших тварин, які виконували до цього роль обмінного еквівалента. Однією з перших карбова­них монет Київської Русі була гривня — срібний злиток масою в півфунта. Рубель з'явився в XIV ст. Це також срібна монета — частка гривні або рублена гривня, обрубок гривні. Спочатку новгород­ський і московський срібні рублі мали різну масу. Перший був удвічі важчим. За Петра І почали карбувати золоті монети. Тривалий час в обігу використовувалися повноцінні монети, реаль­ний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія (випуск) монет, які мають номінальну вартість меншу, ніж їхній металевий зміст, є обманом населення. Скарбниці окре­мих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла бути масштабом цін на основі власного вагового виміру. Власне назви багатьох грошових оди­ниць окремих країн є похідними від маси їхнього металевого змісту. Так, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла. Мірою маси і масштабом цін була, як уже зазначалось, і гривня.

З другої половини XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної (за масою) вартості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет ста­ла прибутковою справою. Цей прибуток присвоювався скарбниця­ми або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.

Епоху товарних (металевих) грошей замінила епоха грошей па­перових. Вони почали використовуватися як засіб обігу більш як тисячу років тому. Вважають, що вперше паперові гроші почали використовуватися в Китаї ще у VIII ст. У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше. У Франції емісія їх розпочалася з 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг був започаткований у Ве­ликій Британії. Право емісії паперових грошей було надано Віден­ському банку ще в 1762 р. Спочатку випуск їх мав епізодичний ха­рактер, та з 1771 р. емісійний процес паперових грошей почав відбуватися на регулярній основі. Емісія паперових грошей у Північній Америці почала здійснюватися наприкінці XVII ст. У Росії паперові асигнації з'явилися в період царювання Кате­рини II в 1769 р. Спочатку вони вільно розмінювалися на срібні гроші, замінюючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емісовано асигнацій майже на 18 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ. Поява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що за­проваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Це цілком природний історично-про­гресивний процес розвитку грошей, пов'язаний з розширенням мас­штабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування гро­шових відносин. Більше того, вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.